8 Інноваційне дослідження демонструє, як реакції очей на звук можуть стати надійним показником тяжкості тинніту.
Американські вчені з Mass General Brigham представили нову методику об’єктивного визначення ступеня тяжкості тинніту (від англ. “tinnitus” — хронічний шум у вухах), яка ґрунтується на спостереженні за реакцією зіниць та міміки пацієнтів на аудіостимули. Метод дозволяє діагностувати захворювання без участі пацієнта у формуванні суб’єктивної оцінки, на яку раніше покладалася більшість медичних підходів. Як зазначив директор лабораторій Eaton-Peabody Деніел Поллі, «уявіть, що тяжкість раку визначають за допомогою анкети… саме так виглядає ситуація з деякими поширеними неврологічними розладами, такими як тиннитус». Такий підхід, на думку дослідників, уперше забезпечує об’єктивний нейрофізіологічний індикатор для виявлення хронічного шуму у вухах.
Реакція зіниць та мімічні зміни свідчать про активацію системи «бий, біжи або завмри» — реакції, яка виникає внаслідок аудіальних загроз, зокрема гучного плачу чи кашлю. У пацієнтів із важким тиннітом ці реакції виникали навіть при приємних звуках, що вказує на порушення функцій розпізнавання загроз. Така гіперчутливість є результатом надмірної стимуляції слухової системи, що з часом стає системною нейрональною проблемою. Це підтверджує спостереження: чим важчий тинніт, тим повільніше організм реагує на звукові подразники.
Примітно, що тестування відбувалося за допомогою штучного інтелекту, який аналізував реакції 97 осіб, включно з тими, хто не мав проблем зі слухом. Учасників піддавали впливу різного спектру звуків, а найменші реакції очей та обличчя оцінювалися як ключові маркери наявності та рівня тяжкості тинніту. За словами Поллі, «ми не знали, чи звуки викликають рухи обличчя, тому було досить дивно виявити, що ці рухи… можуть надати найінформативніший показник дискомфорту». Отже, реакція обличчя стає новим біомаркером стану слухової системи, який можна використовувати не лише в клініках, а й потенційно — у побутових приладах.
Публікація в журналі Science Translational Medicine також підкреслює перспективність використання цих біомаркерів для розробки нейростимуляційних методів лікування. Це може докорінно змінити підхід до терапії тинніту, зменшуючи його вплив на психіку, сон і якість життя. «Ці біомаркери дозволяють дістатися до кореня проблеми», — зазначає Поллі, — «вони виявляють системи оцінки загроз у всьому організмі… що призводить до неприємних симптомів». Отже, розуміння ролі центральної нервової системи у формуванні цього розладу відкриває нові горизонти для точного, персоналізованого медичного втручання.
