12 
Виборча кампанія в Польщі, на жаль, демонструє посилення антиукраїнських настроїв у польському суспільстві
У Польщі 18 травня відбудеться перший тур президентських виборів. За крісло глави польської держави цьогоріч вирішили поборотися більше десятка кандидатів, але у «грі» за найвищу посаду в країні над Віслою серйозні шанси на перемогу від початку кампанії були лише у двох-трьох кандидатів. Зараз уже очевидно, що переможець цих виборчих перегонів визначиться після другого туру виборів 1 червня.
На тлі передвиборчих обіцянок, скандалів і взаємних звинувачень кандидатів та їхніх штабів можна також із жалем констатувати, що значна частина претендентів на президентську посаду, попри триваючу гарячу фазу російської збройної агресії проти України, більшою чи меншою мірою не гребували також й антиукраїнською риторикою.
ШОСТИЙ ПРЕЗИДЕНТ
Поляки 18 травня обиратимуть шостого президента в історії демократичної Польщі. Після 1990 року президентами Третьої Речі Посполитої були Лєх Валенса, Александер Кваснєвський (дві каденції), Лєх Качинський (загинув у 2010 році у Смоленській катастрофі), Броніслав Коморовський, а також чинний президент Анджей Дуда, друга каденція якого завершується 5 серпня.
Відповідно до конституції Польщі, глава держави має менше повноважень, ніж прем’єр-міністр та уряд країни, але він представляє країну за кордоном, є верховним головнокомандувачем збройних сил Польщі, має законодавчу ініціативу і право накладати вето на прийняті парламентом закони.
Фото: ОП
Упродовж останніх трьох декад так склалося, що польсько-українські відносини значною мірою будуються навколо відносин на рівні президентів двох країн. Як правило, вони були доволі теплими і навіть приятельськими, як у випадку президентів Кучми і Кваснєвського, Ющенка і Качинського чи у Зеленського з Дудою. Тому з точки зору України дуже важливо, хто посяде найвищу посаду в Польщі на найближчі п’ять, а можливо і всі 10 років.
За президентську посаду зараз бореться рекордна в історії Польщі кількість кандидатів (така ж була лише у 1995 році): 13 осіб віком від 38-ми до 76-ти років.
Нинішня президентська кампанія у Польщі має чоловіче обличчя: серед претендентів лише дві жінки, які, зрештою, не мають жодних шансів поборотися за президентське крісло. Серед кандидатів є шестеро законодавців (депутати Сейму, Європарламенту, сенаторка), двоє представників місцевого самоврядування, двоє журналістів, двоє викладачів вишів, професійний історик.
Більшість кандидатів, за винятком трьох-чотирьох, мають правоконсервативні політичні погляди. Очевидно, саме це зумовило, що у кампанії було доволі багато заяв, критичних щодо України та українців. Проте найбільш неприємною несподіванкою стало те, що у нинішній кампанії у Польщі (вперше за багато років) з’явилися кандидати, які відверто вихваляли Путіна. Очевидно, це є ознакою сьогодення, адже останнім часом у різних європейських країнах виникають політики, які захоплюються російським диктатором, вимагають безумовної нормалізації відносин із Росією і миру на континенті за будь-яку ціну, навіть коштом України.
МАЙЖЕ БЕЗ ІНТРИГИ
Усіх кандидатів у президенти Польщі можна умовно поділити на три категорії:
— ті, хто мають реальні шанси поборотися за президентську посаду;
— кандидати, які не мають таких шансів, але представляють свої парламентські політичні сили;
— безпартійні кандидати, для яких участь у виборах – життєва пригода, намагання стати популярними і створити трамплін для подальшої кар’єри чи отримати майданчик, щоб донести суспільству певні меседжі, наприклад відверто проросійські.
Четверо чинних кандидатів уже мають досвід участі у президентських виборчих кампаніях: маршалок Сейму Шимон Головня, мер Варшави Рафал Тшасковський та депутат Сейму Марек Якубяк – у 2020 році, а націоналіст з антиукраїнськими поглядами Гжегож Браун – у 2015 році. При цьому п’ять років тому Тшасковський мінімально (на 2%) поступився у другому турі чинному президентові Дуді.
Тшасковский / Фото: PAP/Albert Zawada
Цим разом мер Варшави Тшасковский, який знову балотується у президенти від ліберальної Громадянської коаліції прем’єра Дональда Туска, має усі шанси врешті стати президентом. Він із першого дня кампанії був і залишається донині лідером соціологічних опитувань. Станом на сьогодні, він на 6-10% випереджає свого прямого конкурента, голову Інституту національної пам’яті Польщі Кароля Навроцького, який формально є незалежним кандидатом, але якого підтримує правоконсервативна партія «Право і Справедливість» (PiS) Ярослава Качинського. Однак, набираючи приблизно 35%, Тшасковський аж ніяк не може розраховувати на перемогу вже у першому турі. З іншого боку, Навроцький теж фактично упевнив собі потрапляння у другий тур, набираючи приблизно 25%. У другій половині березня в якийсь момент здавалося, що кандидат від націоналістичної «Конфедерації» Славомір Ментцен зможе наздогнати Навроцького або принаймні нав’язати боротьбу за друге місце. Проте його рейтинг поповз униз, і зараз голова Інституту нацпам’яті Польщі випереджає націоналіста з антиукраїнськими поглядами на комфортні для нього понад 10%.
Кароль Навроцький / Фото: Mikołaj Bujak / IPN
Ще четверо кандидатів – маршалок Сейму Головня, представники лівих сил Магдалена Бєят й Адріан Зандберг, а також націоналіст Браун можуть розраховувати лише на 3-8% голосів виборців. Натомість підтримка решти шести кандидатів коливається у межах статистичної похибки.
ДОМІНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НАД ЗОВНІШНЬОЮ
Попри складну геополітичну ситуацію у світі та гарячу фазу війни у безпосередньому сусідстві, зовнішня політика була далеко не основною під час виборчої кампанії в Польщі. Домінувала усе ж внутрішня політика. Основними темами, які піднімали кандидати у своїх кампаніях, були соціальна політика, доступ до медицини, економіка і податки, молодіжна політика, світоглядні питання, наприклад, відносини держави з церквою.
Безпековий аспект також активно обговорювався під час кампанії. Зокрема, йшлося про збільшення чисельності й посилення польської армії, реалізацію проєкту «Щит Схід» на східному кордоні Польщі, збільшення чисельності іноземних, зокрема американських, військ на території Польщі.
Кандидати також дуже активно експлуатували тему антиіммігрантських настроїв у польському суспільстві, при цьому діставалося також й українцям.
У межах виборчої кампанії було проведено кілька теледебатів, під час яких кандидати більше атакували свої супротивників, аніж розкривали пріоритети своєї програми. Найбільше «на горіхи» діставалося лідерам виборчих перегонів – Тшасковському й, особливо, Навроцькому. Так, штаби інших кандидатів, а також ЗМІ «розкопали» декілька подробиць із доволі бурхливої молодості Навроцького й активно обговорювали це у кампанії. Зокрема, з’ясувалося, що багато років тому один із головних кандидатів на президентську посаду, який тоді професійно займався боксом, був охоронцем у нічних клубах Гданська і мав доволі тісні контакти з тогочасним місцевим криміналітетом. Уже на фінішній прямій кампанії з’ясувалося також, що Навроцький має не одну квартиру, як він заявляв виборцям, а щонайменше дві. При цьому другу «гостинку» він придбав у старшої особи у Гданську, але не до кінця виконав свої зобов’язання перед цієї людиною. Аби припинити спекуляції на цю тему, Навроцький передав куплену «гостинку» на благодійні цілі.
ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ НА ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС
Польська влада від початку кампанії заявляла, що побоюється зовнішнього втручання у вибори, як це було у випадку Румунії. Глава польського уряду Туск неодноразово наголошував, що Росія веде справжню війну проти Польщі у кіберпросторі. І справді, останнім часом почастішали кібератаки на об’єкти критичної інфраструктури, лікувальні заклади, урядові сайти, інформаційні ресурси правлячої Громадянської коаліції.
Славомір Менцен / Фото: PAP/Tytus Żmijewski
Офіційна Варшава переконує, що готова до будь-якого розвитку подій, зокрема і спроб втрутитися у виборчий процес. В останні дні урядова мережа з протидії кіберзлочинам NASK повідомила про спроби втручання у вибори шляхом появи значної кількості реклами у мережі Facebook на підтримку Тшасковського і проти його головних опонентів – Навроцького і Ментцена.
Однак з’ясувалося, що цю рекламу оплачував не штаб провладного кандидата, а хтось іззовні. Штаб Тшасковського забив на сполох, адже така реклама може зіграти і проти кандидата. Наприклад, це може дати привід опонентам у майбутньому оскаржити результати виборів. Компанія META вже повідомила, що заблокувала сумнівні акаунти з рекламою кандидатів, але відрапортувала, що це не було зовнішнє втручання, оскільки адміністрування цих сторінок відбувалося всередині Польщі.
У вирі виборчої кампанії штаби кандидатів теж відкрито залучають відомих чи впливових зовнішніх гравців, аби посилити шанси своїх кандидатів на перемогу. Зокрема, штаб Навроцького організував йому візит до США, де у Білому домі він навіть зустрівся з Дональдом Трампом. Це може свідчити про те, що нинішня американська адміністрація неофіційно підтримала у передвиборчій гонці кандидата від ідеологічно близької собі правоконсервативної партії Качинського. Нещодавно на одній з передвиборчих зустрічей Навроцького на півдні Польщі також з’явився консервативний кандидат у президенти Румунії Джордже Сіміон, який має усі шанси на перемогу у другому турі виборів. Кандидати задекларували підтримку один одного у передвиборчій боротьбі.
Фото: Facebook/Ambasada RP w Kijowie
УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ
Тема України та українців доволі активно експлуатувалася у виборчій кампанії в Польщі, і далеко не завжди у позитивному контексті. Більшість кандидатів (за винятком відверто проросійських Мацея Мацяка і Брауна) стоять на позиції, що в інтересах Польщі завершення російсько-української війни справедливим миром, а також можливість України захистити себе від російської агресії.
Однак значна частина кандидатів переконувала, що Польща не повинна далі активно допомагати Україні, а має сконцентруватися на власній безпеці. Усіх кандидатів також об’єднує теза: Польща за жодних обставин не повинна направляти свої війська в Україну у складі можливого миротворчого контингенту.
Багато кандидатів у ході кампанії висловлювали претензії до України через нібито неготовність Києва вести історичний діалог, зокрема дозволити пошуково-ексгумаційні роботи польських жертв Волинської трагедії. І це попри значні успіхи спільної українсько-польської робочої групи, яких вдалося досягти останнім часом, адже у квітні розпочалися перші за багато років ексгумаційні роботи в Україні. Більшість кандидатів також наполягають на обмеженні експорту української продукції до Польщі, незважаючи на те, що польський експорт в Україну є значно більшим.
Під час одного з раундів теледебатів на питання, «які країни у разі перемоги ви відвідаєте у першу чергу?», жоден із кандидатів не назвав Україну. Хоча у попередній президентській кампанії 2020 року декілька кандидатів називали столицю України серед напрямів своїх перших візитів.
У виборчій кампанії також активно використовувалася тема українців у Польщі. Польське суспільство останнім часом демонструє втому від війни і від підтримки України й українців, і це добре видно із соцопитувань. Кандидати у президенти не могли не помітити цей тренд, а тому пропонували свої ідеї у контексті подальшого обмеження певних пільг, які мають українці в Польщі. Зокрема, Тшасковський запропонував забрати допомогу на дітей у тих українців, які не платять податків у Польщі (програма 800+).
Ця ініціатива викликала здивування навіть у міністра соціальної політики Польщі, яка зазначила, що вона не підтримує таку пропозицію своїх коаліційних партнерів. Ще більш дивну пропозицію у межах кампанії мав Навроцький. Підтримуючи існуючий у Польщі стереотип, що українці нібито мають перевагу над поляками у доступі до медичного обслуговування та інших соціальних послуг, кандидат у президенти Польщі запропонував, щоб громадяни країни мали перевагу над іноземцями у чергах до лікарів.
Доволі цікавим є також ставлення основних кандидатів у президенти до питання членства України в ЄС та НАТО. Тшасковський хоч і підтримує членство Києва в ЄС та Альянсі, але підкреслює при цьому, що таким чином Україна буде «буферною зоною» між Польщею та Росією.
Натомість доволі радикальною у цьому питанні є позиція Навроцького. Він підкреслив, що не підтримає членства України у цих структурах, поки Київ не почне ставитися до Варшави «по-партнерському» і не вбачатиме у Польщі «молодшого партнера», який лише виконує забаганки України.
«На цьому етапі я вважаю, що Україна не повинна у такому вигляді вступати до ЄС та НАТО», – безкомпромісно заявив під час останніх теледебатів Навроцький. Ця позиція свідчить, що у найбільшій опозиційній партії Польщі питання членства України в ЄС та НАТО вже не є таким однозначно позитивним, як було ще кілька років тому.
Отже, на фінішній прямій виборчої кампанії у Польщі можна констатувати, що, ймовірно, жодних несподіванок уже не станеться: до другого туру увійдуть кандидати двох найбільших політичних сил – Тшасковський від ліберальної Громадянської коаліції та Навроцький від консервативної «Право і Справедливість». Саме між ними розгорнеться боротьба за перемогу у другому турі, 1 червня, де інтрига буде значно більш напруженою.
Президентська виборча кампанія у Польщі засвідчила також зростання доволі скептичних настроїв щодо підтримки українців і співпраці з Україною. Ймовірно, Києву слід готуватися до того, що майбутній президент Польщі буде більш помірковано налаштований до співпраці.
Проте це абсолютно не нівелює той факт, що Україна і Польща залишатимуться одне для одного важливими стратегічним партнерами, співпраця між якими є надважливою для безпеки України, Польщі й усього регіону. В умовах, коли навколо України на заході формується пояс не зовсім дружніх урядів (Угорщина, Словаччина), тісна і конструктивна співпраця з Польщею на рівні як уряду, так й президента має ключове значення для стійкості України в умовах збройної агресії з боку Росії.
Юрій Банахевич, Варшава
Перше фото: PAP/Paweł Supernak / PAP
