9 Метелики-богони, попри мікроскопічний мозок, здатні орієнтуватися за зорями, прокладаючи маршрут під час міжсезонної міграції на сотні миль.
Космічна навігація в комашиному масштабі
Метелики-богони (Agrotis infusa) здійснюють щорічну міграцію між внутрішніми районами Австралії та альпійськими печерами. Під час цього епічного шляху, довжиною понад 600 миль, вони не користуються жодними штучними засобами навігації. «Це подорож, еквівалентна двократному обльоту Землі — без приладів», — підкреслює нейробіолог Ерік Варрант. Незважаючи на загрозу зникнення виду, ці метелики залишаються вражаючими прикладами природного “GPS”, зокрема зоряного орієнтування.
Нові дослідження, опубліковані в журналі Nature, показують, що окрім орієнтації за магнітним полем Землі, метелики використовують зоряний компас — особливість, досі не підтверджену для безхребетних. Це відкриття розширює уявлення про когнітивні можливості тварин із найпростішим мозком. «Метелики, метафорично, читають карту неба з точністю професійного штурмана», — коментує співавтор Девід Драйер.
Лабораторія для неба і польоту
Щоб підтвердити гіпотезу зоряної навігації, дослідники створили мініатюрний планетарій для метеликів. Спершу комахи демонстрували дезорієнтацію в повній темряві без зоряного чи магнітного орієнтира. Але варто було проектувати реалістичне нічне небо — метелики відразу «летіли у правильному напрямку, відповідно до сезону». Також було виявлено, що навіть спотворене зоряне небо спричиняє втрату орієнтації.
На нейронному рівні метелики показали активацію мозкових центрів, пов’язаних із зором і рухом, коли їм демонстрували Чумацький Шлях. «Виявилося, що цього сигналу достатньо, щоб активувати систему навігації», — пояснює Варрант. Унікальна точність такого зоряного компаса доводить: зорі є не лише прикрасою нічного неба, а й інструментом виживання.
Подвійний компас: природна страховка
Подібно до морських черепах або лососів, метелики-богони використовують два незалежні навігаційні механізми — магнітний і зоряний. Це забезпечує адаптацію до різних умов, коли один із сигналів (наприклад, зорі, закриті хмарами) недоступний. «Природа розумніша за нас. Два компаси — це надійніше», — наголошує Варрант.
Нейрофізіологічні експерименти показали, що навіть елементарна нервова система може дешифрувати складні зорові шаблони. Це кидає виклик традиційним уявленням про межі когнітивної здатності тварин. Але залишається незрозумілим, який саме компас має вищий пріоритет і як метелики поєднують сенсорні сигнали під час реальної міграції.
Збереження виду — ключ до нових відкриттів
Попри наукову цінність, метелики-богони перебувають на межі зникнення: їхня чисельність скоротилася на 99,5% через посуху. Якщо популяцію не буде врятовано, людство ризикує втратити не лише вид, а й унікальний приклад зоряної навігації серед комах. «Будемо сподіватися, що вони протримаються достатньо довго, аби ми розгадали їхні небесні таємниці», — підсумовує Варрант.
