12 Нове дослідження Джеймса Девітта з Нью-Йоркського університету, спільно з Емілі Коко та Раду Йовітою, реконструює довготривалі й складні шляхи розселення неандертальців через Євразію.
Вчені застосували моделювання, щоб визначити, як ці стародавні люди могли переміщатися протягом двох значущих кліматичних періодів — морських ізотопних етапів MIS 5e (125 000 років тому) та MIS 3 (60 000 років тому). Основу картографії становили долини річок, рельєф і кліматичні зміни.
Згідно з моделлю, неандертальці долали до 3250 км приблизно за 2000 років, пересуваючись через Урал та південну Сибір. «Наші висновки показують, що, незважаючи на такі перешкоди, як гори та великі річки, неандертальці могли перетнути північну Євразію напрочуд швидко», — зауважила Емілі Коко. Ці дані підтверджують гіпотезу про швидкі пересування завдяки природним річковим коридорам, які слугували своєрідними “транспортними артеріями” давнини.
Дослідники створили динамічну модель, що імітує рішення індивідів у давнину, використовуючи сучасні методи зоогеографії та антропології. «На основі детальних комп’ютерних моделювань, здається, що ця міграція була майже неминучим результатом ландшафтних умов під час минулих теплих кліматичних періодів», — підкреслив Раду Йовіта. Особливо важливо, що маршрути перетиналися з територіями, заселеними денисовцями, що підтверджує можливість міжвидових контактів.
Це дослідження не лише відтворює потенційні шляхи переміщення, а й вказує на високий адаптаційний потенціал неандертальців до різних ландшафтних і кліматичних умов. «Неандертальці могли мігрувати на тисячі кілометрів від Кавказьких гір до Сибіру всього за 2000 років», — зазначає Йовіта, акцентуючи на швидкості та масштабах доісторичних переміщень.
