11
Вчені ETH Zurich вперше експериментально довели, що тверда порода в надрах Землі на глибині 3000 км поводиться як рідина.
Понад півстоліття геофізики намагались пояснити аномалії в сейсмічних хвилях у загадковому шарі D”, розташованому на межі ядра і мантії. Саме тут хвилі несподівано пришвидшуються, що раніше вважалися лише наслідком фазового переходу мінералів. У 2004 році професор Мотохіко Муракамі виявив новий мінерал — постперовськіт, який формується з перовськіту за екстремальних умов. Але лише у 2025 році вдалося показати, що “лише вирівнювання кристалів постперовськіту в одному напрямку дозволяє пояснити сейсмічну поведінку”.
Рух твердої породи в мантії змінює уявлення про динаміку планети: кристали вирівнюються під впливом горизонтальних течій. Ці течії — результат конвекції твердої речовини, що, як кипіння в каструлі, але у твердій фазі, повільно тече під величезним тиском. “Ми нарешті знайшли останній шматочок пазлу”, — підсумовує Муракамі, маючи на увазі синтез комп’ютерних моделей та лабораторних експериментів. Цей прорив перетворив гіпотезу про плин твердої мантії на перевірений факт.
Відкриття не лише відповідає на старе питання геофізики, а й відкриває нові горизонти у вивченні внутрішньої динаміки Землі. Вперше дослідники можуть картографувати глибинні потоки, що пояснюють активність вулканів, тектоніку і, можливо, походження магнітного поля. “Земля рухається не лише на поверхні, а й глибоко в серці”, — резюмує професор.
