20 
Число українців за кордоном, які хочуть долучитися до Українського легіону, зростає
6 червня четверта група добровольців Українського легіону з числа громадян України, які проживають за кордоном, підписала в польському Любліні контракти із ЗСУ. А 9 червня вони вже відбули на полігон на проходження базової військової підготовки.
Загалом, кількадесят українців різного віку у цій хвилі долучилися до українського війська. Зацікавлення службою у Легіоні не зменшується, а значить чергові десятки добровольців незабаром підпишуть контракти з українською армією.
Що мотивує українців за кордоном долучатися до лав Української армії, якими є їхні очікування, про що вони мріють?
Про це Укрінформ розпитав представників рекрутингового центру, що діє вже понад пів року при Генконсульстві України у Любліні, а також добровольців, які нещодавно доєдналися до Українського легіону.
ДЕКІЛЬКА ТИСЯЧ ПОДАНИХ ЗАЯВОК
У понеділок 9 червня українські новобранці, які підписали у минулу п’ятницю контракти із ЗСУ у польському Любліні, вирушили на один з військових полігонів польської армії у південно-східній частині країни. Там вони упродовж 45-ти днів під наглядом українських та польських інструкторів будуть опановуватимуть базові навички людини в пікселі. Згідно з домовленістю з офіційною Варшавою, Польща надає відповідну інфраструктуру, а також техніку й озброєння на період навчання, а українська сторона забезпечує формою, індивідуальними засобами захисту, медикаментами.
Після проходження базової військової підготовки новобранці вирушать в Україну для продовження вишколу і бойового злагодження підрозділу.
Петро Горкуша
Представник рекрутингового центру в Любліні Петро Горкуша у коментарі агентству звертає увагу, що Український легіон функціонує вже понад півроку і зацікавлення службою не зменшується, а навпаки – зростає. За його словами, на сайті центру зареєструвалося вже приблизно дві тисячі осіб, з ними ведеться комунікація, вінцем якої, власне, є приїзд добровольців до Любліна і підписання контракту. Найбільше заявок надходить від українців, які проживають у Польщі. Водночас, у четвертій групі добровольців є українці, які проживають ще у восьми країнах: Німеччині, Великій Британії, Болгарії, Латвії, Молдові, Словаччині, Словенії та Чехії. Тобто географія новобранців Українського легіону є доволі широкою, як і віковий розподіл. У крайній групі є люди різного віку, зокрема і понад 20% молодих людей від 18-ти до 24-х років. Серед добровольців є й жінки.
Вже традиційно значна кількість новобранців хочуть потрапити до підрозділів БПЛА. Але є чимало й таких, які хочуть служити, наприклад, в артилерійських військах. Добровольці дещо старшого віку, як правило, охочіше обирають професії механіків-водіїв, а жінки хочуть служити у медичних підрозділах, бути зв’язківцями чи операторами дронів.
Утім, базова військова підготовка, як твердять у рекрутинговому центрі, може внести свої корективи: подекуди інструктори можуть розгледіти у добровольців талант до чогось іншого і тоді може змінитися військово-облікова спеціальність новоспеченого військовослужбовця.
Добровольцям Українського легіону пропонується підписання контрактів на три роки або до завершення особливого періоду, а молодь до 25-ти років, додатково, має можливість підписання контракту на один рік. Представники Українського легіону, сім’ї яких проживають за кордоном, матимуть також можливість під час щорічної відпустки терміном до 30-ти днів виїжджати за кордон, аби відвідати своїх рідних.
ПІДОЗРІЛИХ НЕ ВИЯВЛЕНО
Станом на сьогодні попередні три групи добровольців Українського легіону, які підписали контракти із ЗСУ у листопаді минулого року, а також у січні та лютому цього року, знаходяться в Україні, однак на фронт вони ще не вирушили.
«У даний момент вони перебувають в Україні, в тимчасовому пункті дислокації Українського легіону. Тобто військова частина ще не виїхала в район виконання бойових дій», – підкреслив агентству Горкуша.
Він додав, що військовослужбовці Легіону проходять фахову підготовку, згідно з військово-обліковою спеціальністю. Представник Легіону підкреслив, що після завершення базової і фахової підготовки, укомплектування підрозділу й завершення бойового злагодження Легіон буде відправлений у район виконання бойових дій.
«Однак, на це потрібен ще певний час», – зауважив представник Легіону.
Тим часом військовослужбовці Легіону можуть в індивідуальному порядку взяти відношення до певного військового підрозділу, наприклад через додаток «Армія+» і таким чином раніше вирушити в зону бойових дій.
Як зазначили агентству у рекрутинговому центрі, враховуючи фактор, що ворог також цікавиться цим військовим підрозділом (зрештою як і всіма іншими), безпекова складова також є дуже важливою справою. Тому кандидати до складу Легіону ретельно перевіряються на предмет співпраці з ворогом.
«Добровольці проходять відповідну перевірку. Поки фактів, що було виявлено когось, хто працює на ворога, не фіксувалося», – констатують у рекрутинговому центрі.
МОТИВАЦІЯ І НАМІРИ
Полтавчанин Василь, який своє 28-річчя зустріне на полігоні у Польщі, 10 років проживав за кордоном, отримав вищу освіту філолога й перекладача і навіть устиг вступити на аспірантуру Братиславського університету. Про Український легіон він довідався з Інтернету.
«Рішення для себе прийняв миттєво, давно вже планував долучитися до української армії. А Легіон є дуже зручним підрозділом, де можна пройти відбір і почати службу, ще перебуваючи за кордоном», – пояснив доброволець.
Він підкреслив, що мотивацією для нього є злочини росіян в Україні: вбивства цивільного населення, викрадення дітей, бомбардування цивільної інфраструктури, зокрема шкіл, дитсадків, дитячих лікувальних закладів.
Василь
«Моя родичка працює вихователькою дитсадка у прикордонній області й вона частіше з дітьми перебуває у бомбосховищі – погано пристосованому цементному підвалі – ніж поза його межами. Дуже добре, якщо діти раз чи два на день виходять назовні з бомбосховища», – розповідає Василь.
Він підписав контракт на посаду у мінометному взводі, а у подальшому хоче проходити службу в артилерійських підрозділах.
«Це – грізна зброя, яка завдає найбільших втрат ворогу. Недарма артилерію називають царицею війни», – підкреслив новобранець Легіону.
Своє подальше життя він бачить лише в Україні.
«З великою часткою ймовірності далі пов’яжу свою долю з діяльністю щодо оборони України. Наприклад, з гуманітарним розмінуванням, або будь-якою іншою спеціальністю, необхідною для повернення українців після завершення війни до мирного життя», – наголосив полтавчанин.
42-річний одесит Дмитро теж більше десяти років проживав за кордоном. Будучи моряком, він тривалий час мешкав у США, а останні два роки – у Великій Британії.
Дмитро
«Для себе я вирішив, шо треба зробити свій внесок у визволення України і записатися до Українського легіону. Рішення прийняв десь півроку тому. Я вважаю, що кожен чоловік в Україні має зробити свій внесок у визволення України від навали російського агресора», – підкреслив Дмитро.
В українській армії він хоче долучитися до інженерних військ. У своїй сім’ї він не перший військовий: брат також зараз служить у ЗСУ.
Контракт Дмитро підписав на три роки, а після війни планує залишитися жити в рідній Одесі.
Доброволиця Лариса родом із Херсона, але останніх сім років проживала в Польщі. Вона мати трьох дітей, середній син якої воює на фронті.
Лариса
«З другого дня війни середній син пішов воювати, я була занепокоєна, переживала за нього. Але вже тоді було відчуття, що маю повертатися в Україну. Просто я не знала, що робитиму, адже просто так приїхати і сказати, що я хочу воювати – можуть і не взяти. Але близько року тому я для себе зрозуміла, що маю там бути», – підкреслила Лариса.
Вона додала, що як матері трьох дітей їй дуже важко спостерігати за стражданнями найменших українців.
«У соцмережах я натрапила на Український легіон й одразу ж, того самого вечора, подала заявку. Потім мені передзвонили з Легіону», – розповіла свою історію Лариса.
За її словами, вона поки не визначилася зі своєю спеціальністю в армії, але точно знає – хоче бути корисною.
«Мені байдуже ким бути, аби лише не в тилу. Мені немає різниці, як я допомагатиму своїй країні», – констатувала Лариса.
Інша доброволиця – Любов – проживала у Словенії з 2011 року. Проте, вже давно для себе вирішила повернутися на рідну Вінниччину. У селі, де вона народилася, ще до великої війни купила будинок. Проте, повернення на Батьківщину спершу затримала пандемія, а потім повномасштабна російська агресія, війна. У Словенії вона долучилася до волонтерства, зокрема допомагаючи біженцям з України.
Любов
«Неспокійно себе почувала у стані вагання, а після прийняття остаточного рішення про повернення – я сприймаю усе спокійно», – підкреслила Любов.
В українській армії вона просто хоче бути корисною, не має якихось конкретних уподобань.
«Я маю дуже добре розвинену дрібну моторику. Думаю, що можу монтувати дрони або управляти ними», – зауважила новобраниця Легіону, висловлюючи сподівання, що майбутній командир допоможе їй правильно визначити її подальший шлях у ЗСУ.
Жінка підкреслила, що її мотивація долучитися до українського війська – це жити на своїй землі і займатися тим, що любить: поратися у садку біля дому, займатися аромотерапією. Любов має 19-річного сина, який поки що залишився у Словенії, але, знаючи його, вона передбачає, що незабаром він піде по її слідах.
Юрій Банахевич, Люблін — Варшава
