8 
Як Париж нарешті проголосив Росію головною загрозою своїй безпеці, а Кремль призначив Францію своїм головним супротивником у Європі
14 липня 2025 року Франція провела найпотужніший військовий парад за останнє десятиліття. Буквально напередодні свого національного свята Париж уперше відкрито назвав Росію головною загрозою своїй безпеці (наразі до 2030 року). І навіть зафіксував це у своїй державній стратегії. Вперше закликав до всеохопної мобілізації та оголосив про безпрецедентне посилення армії. У цій статті розбираємо, як саме Франція з «недружньої держави» перетворилася на головну мішень Кремля в Європі та чи встигне укріпитися до наступного удару.
Фото: Emmanuel Macron/Х
ОСОБЛИВИЙ ПАРАД: ДЕМОНСТРАЦІЯ СИЛИ НА ТЛІ ЗАГРОЗИ
Майже 250 одиниць бронетехніки, сотня літаків та гелікоптерів, серед яких й іноземні винищувачі, понад 7 000 військових, у тому числі 5 600 піхотинців та 200 коней Національної гвардії. Це далеко не вичерпний список усього, що влада Франції вивела на військовий парад на Єлисейських полях 14 липня 2025 року. Традиції влаштовувати військові дефіле на національне свято – вже понад сто років. Але цьогорічний парад через набагато більшу кількість техніки, ніж зазвичай, багатьом нагадав бойовий марш-зведення, а не просто урочистий вихід. Повітряна компонента теж була значно розширена. І не лише через те, що проліт знаменитого «Французького патруля» залишає по собі трикольоровий слід, що саме по собі дуже красиво. Причина – парад замислювався французькою армією ширше, як така собі «операційна демонстрація» готовності до війни високої інтенсивності.
Міністерство збройних сил і не приховувало, що це – стратегічний сигнал. А в останні дні перед святом ще й пояснювало, кому саме цей сигнал адресований. Французька влада вела масову роз’яснювальну кампанію в медіа, хто тепер головний ворог французів та чому їм негайно потрібна сильна армія. Пояснювали і раніше, але завжди трохи завуальовано, міксуючи зі своєю відомою «стратегічною невизначеністю». Однак саме останніми днями з усіх медіа неслася повна та чітка визначеність. Першим президент Макрон відрядив озвучити це начальника Генштабу Збройних сил Франції, а отже – найвищого військового керівника країни Тьєррі Бюркара.
РОСІЯ ВИЗНАЧИЛА ФРАНЦІЮ СВОЇМ ГОЛОВНИМ ПРОТИВНИКОМ У ЄВРОПІ
Тьєррі Бюркар зовсім не часто проводить пресконференції, тому цю транслювали одразу кілька каналів. Промова Бюркара була добре підготовлена. Він уже розповідав це і членам парламенту під час слухань у комітетах, і міністрам на закритому засіданні уряду. Але зараз аудиторія була значно ширша. І це була, як казали тут, «хірургічна операція» від Бюркара. Він виконав прохання Макрона і склав повний та чіткий огляд загроз, що стоять перед Францією та Європою майже через три з половиною роки після початку широкомасштабної війни в Україні.
Тьєррі Бюркар / Фото: defense.gouv.fr
«Росія визначила Францію своїм головним супротивником у Європі», – висловився по-військовому прямо Бюркар. Він додав, що Росія має «всі атрибути тоталітарної держави: централізоване прийняття рішень та підпорядкування населення». Мета Путіна – послабити Європу та демонтувати НАТО, а не лише загарбати Україну. Для Європи і Франції, каже начальник генштабу, Росія залишиться постійною загрозою – близькою і вимірюваною. Конкретно до 2030 року Росія становитиме вже «реальну загрозу на наших кордонах». Зараз росіяни гібридно воюють з французами в космосі, у повітрі, на морі та в інформаційному полі. Бюркар показує слайди, на яких намальовано, де саме відбувались останні «зіткнення» з росіянами. «Навіть на своїй території Франція зафіксувала факти саботажу на військових підприємствах та інші диверсії. Все це свідчить, що загроза від Росії є багатогранною, системною і довготривалою», – підсумовує генерал. Поразка України у війні буде справжньою поразкою Європи, саме тому треба дати ворогу «європейську відповідь». Веде він до того, що Франції терміново слід нарощувати військовий потенціал. Армії потрібні великі кошти, люди та зброя, і все це «вже на вчора».
«Чому сьогодні саме Франція стикається з більшою загрозою від Росії, аніж її європейські сусіди?», – спитали журналісти.
«Насправді це не мої слова, це сказав Путін: «Франція – мій головний противник у Європі». Це не означає, що він не займається іншими країнами. Але я думаю, що це через те, що Франція демонструє свою рішучість у підтримці України. У нас є президент та наша дипломатія. У нас є наші збройні сили, які стикаються з росіянами, особливо в Африці. Тож я вважаю, що Путін вирішив націлитися на Францію як на країну, яка, разом із Великою Британією, є найрішучішою, тож йому доцільно відкрито протиставити себе Франції та змалювати її як свого головного ворога в Європі», – пояснив Бюркар.
Щоби зрозуміти, як Франція дійшла до такої риторики, варто озирнутися назад – до етапу її тривалих ілюзій щодо Росії.
ВІД ІЛЮЗІЇ ДІАЛОГУ ДО ПРОЗРІННЯ
Після анексії Криму Франція за президентства Франсуа Олланда провадила дуже суперечливу і, прямо скажемо, майже шизофренічну політику щодо Росії. З одного боку, під тиском громадськості вона таки скасувала продаж «Містралів» РФ та приєдналася до санкцій, з іншого, – постійно акцентувала на необхідності діалогу з Кремлем. Французький уряд усіляко захищав чинність Основоположного акту НАТО–Росія (підписаний у 1997 році, він зобов’язував Альянс утримуватися від постійного розміщення значних сил на території нових членів). Президент Олланд був втіленням геополітичної ілюзії того періоду. У 2015 році він заявив: «Ми повинні розмовляти з усіма, включно з Росією, бо без неї не буде політичного вирішення».
Макрон під час свого першого терміну також щиро вірив у «велику Європу», де Росія буде стратегічним партнером – як частина спільного безпекового й цивілізаційного простору.
У цьому сенсі дуже показовим було його рішення запросити Путіна до своєї літньої резиденції в Брегансоні влітку 2019 року на неформальну розмову. Візит стався за кілька днів до саміту G7 у Біарріці, на який Росію вже давно не запрошували (після виключення з G8 у 2014 році через анексію Криму). Це була спроба відновити діалог із Кремлем «на рівних». Саме там Макрон і проголосив свою промову про необхідність «архітектури довіри та безпеки в Європі». «Я вірю в Європу, яка простягається від Лісабона до Владивостока», – перефразував він фразу Шарля Де Голля. Нагадаємо, така «реінтеграція» відбувалася на п’ятий рік після загарбання Криму та частини Донбасу.
Однак усе ж саме повномасштабна війна стала ментальним зсувом, і Франція пройшла через гнів до прозріння. Цей перелом, як фіксують самі політики, стався у квітні 2022 року, після того, як стало відомо про жахливі події у Бучі та Ірпені, куди Франція надіслала своїх судмедекспертів. Президент Макрон публічно назвав ці події воєнним злочином.
У липні 2023 року на саміті НАТО у Вільнюсі Франція завершила свій розворот, підтримавши прохання Києва про вступ до Альянсу – прохання, проти якого вона активно виступала, зокрема на Бухарестському саміті 2008 року.
Відтоді позиція Парижа стрімко набувала рішучості та жорсткості. Франція різко активізувала військову, економічну та політичну допомогу Києву, ставши четвертим найбільшим донором після США, Німеччини та Великої Британії. У лютому 2024 року вона підписала двосторонню безпекову угоду з Україною, яку символічно ратифікували обидві палати парламенту.
НЕОГОЛОШЕНА ВІЙНА: ЯК РОСІЯ АТАКУЄ ФРАНЦІЮ НА ВСІХ ФРОНТАХ
Ще десять років тому Франція для Кремля також була одним із останніх «мостів», які Кремль нібито не хотів спалювати. Але потім підірвав – гучно і блискавично.
Першим ударом і великим приниженням стала Африка. Там, де ще донедавна французькі солдати проводили антитерористичні операції, розгорнулися «вагнерівці», а замість французького прапора замайоріли російські. Москва системно витісняла Францію з Малі, Буркіна-Фасо, ЦАР, а у 2024 році – з Нігеру. Кремль зробив ставку на антиколоніальну риторику й підтримку військових хунт. І переміг. Принаймні, поки що.
Але конфлікт не обмежився Африкою. Він перенісся на французьку територію. Гібридна війна розгорнулася прямо під Ейфелевою вежею. У червні 2024 року там з’являються труни з іменами французьких солдатів, які нібито «загинули в Україні». У соцмережах – тисячі фейкових акаунтів, боти роблять вкиди, щоб розпалити в суспільстві ненависть та викликати паніку. Операції «Двійник» і «Портал Комбат» імітують французькі ЗМІ, створюючи цілу альтернативну реальність, у якій Франція постає зрадником, НАТО – агресором, а Росія – єдиним рятівником «справжніх європейських цінностей».
У повітрі над Атлантикою французькі винищувачі неодноразово перехоплювали російські літаки. Міністр збройних сил Себастьєн Лекорню акцентує увагу на агресивності цих дій, заявляючи, що росіяни намагаються осліплювати французьких пілотів. На морі фрегати РФ наближаються до французьких кораблів ближче ніж на 2 км, вмикаючи бойові радари. У космосі російські супутники-шпигуни підбиралися до французьких військових апаратів на орбіті. Тож на всіх фронтах Франція – під постійною провокацією росіян.
Але тепер у центрі уваги – стан самої французької армії: що вона собою являє сьогодні і чи здатна протистояти ворогу в найближчому майбутньому.
ФРАНЦУЗЬКА АРМІЯ: ОЗБРОЄНА, АЛЕ ВРАЗЛИВА
Згідно з офіційними даними, французька армія зараз – це приблизно 200 000 військовослужбовців та 47 000 резервістів. Вона є другою за чисельністю в ЄС – після Польщі й перед Німеччиною. Це приблизно 100 000 військових у сухопутних військах, близько 40 000 – у військово-повітряних силах і близько 35 000 – у військово-морських силах. До цього слід додати також особовий склад жандармерії, медичної служби збройних сил та Генерального управління озброєння.
Але насамперед Франція залишається єдиною державою-членом ЄС, яка має ядерні озброєння – майже 300 ядерних боєголовок. Вона також має близько 250 бойових літаків типу Rafale та Mirage, понад 80 військових кораблів та понад 5 тисяч одиниць бронетехніки. Згідно з рейтингом Global Firepower, який класифікує збройні сили світу, Франція є першою військовою потугою в Європейському Союзі та сьомою у світі.
Таке високе місце в рейтингу аж ніяк не компенсує низку «критичних слабких місць», що потребують термінового посилення. Однією з таких проблем генерал у відставці і військовий експерт Домінік Тренкан називає нестачу боєприпасів.
«З міркувань економії ми більше не маємо необхідних запасів боєприпасів, хоча зброя є», – зазначає генерал. Французька армія протягом десятиліть орієнтувалася на експедиційні місії, зокрема в Африці, а не на бойові дії високої інтенсивності поблизу власних кордонів.
Але ситуація поступово покращується. Так, Франція вже відновила виробництво пороху та планує повернути виробництво малокаліберних боєприпасів. Утім, це довгостроковий процес. «Має пройти кілька років між усвідомленням залежності від імпорту та фактичним запуском замовлень і виробництва», – констатує Тренкан.
Франція також дуже відстала у сфері дронів. Хоча тут є спеціалізовані компанії, потужності не дозволяють розгорнути масове виробництво безпілотних систем. Технологія розвивається настільки швидко, що виробничі лінії, здатні до гнучкого масштабування, потрібні вже зараз.
Одним із найслабших місць армії, і це визнають навіть її колишні командири, є ППО. Знов таки, французи завжди проводили операції далеко за межами власної країни, тож захищати національний повітряний простір не вважалося пріоритетом. Спільно з Італією Франція розробила систему SAMP/T, але і це виробництво потребує прискорення.
У галузі супутникових і космічних систем Франція демонструє технічну спроможність. Тут створене агентство оборонного штучного інтелекту, яке має стати інструментом у цій сфері, але його потенціал залежить від інвестицій у кадри та дослідження: «Нам потрібно більше дослідників і безперервна робота, інакше ми не зможемо наздогнати технологічну гонку», – підсумовує генерал.
Як розповів Ален Бауер, експерт у сфері безпеки та стратегічної політики, французи повірили у вічний мир: «Ми не захотіли готуватися до війни, настільки були переконані, що війна більше ніколи не повернеться. Тож відкриття реальності завжди є болісним та важким процесом. Зараз ми маємо «бонсай-армію», яка має потроху всього, але нічого у достатній кількості. Армію, яку роззброювали протягом багатьох років через ілюзії щасливої глобалізації. Тепер доведеться надолужувати за кілька місяців або кілька років приблизно тридцять років сліпоти».
Отже, Франції треба докласти колосальних зусиль, і вимірюються вони насамперед кількістю коштів, які необхідно негайно вкласти в оборону країни.
Саме тому президент Макрон спочатку надав слово начальнику Генштабу, а в неділю – якраз у переддень головного свята країни – 14 липня, сам виголосив промову про безпрецедентні бюджетні зусилля для збройних сил та загальнофранцузьку мобілізацію.
МАКРОН: ЩОБ НАС БОЯЛИСЬ – ТРЕБА БУТИ СИЛЬНИМИ!
Власне, про «екзистенційну загрозу», що становить Росія, Макрон уже говорив і раніше, наприклад, під час його телевізійного звернення 5 березня. Але зараз він пішов значно далі у своїй риториці.
Фото: Emmanuel Macron/Х
«Ми повинні бути здатними протистояти російській загрозі», – наголосив президент із трибуни. «Ніколи раніше, з 1945 року наша свобода не була під такою загрозою, і ніколи раніше мир на нашому континенті не залежав так сильно від сьогоднішніх рішень. Чи здатні ми витримати конфлікт високої інтенсивності на європейській землі в найближчі три-чотири роки?», – спитав Макрон у зали, заповненої старшими офіцерами. За його словами, «щоб тебе боялися, ти маєш бути сильним». Тож Головнокомандувач повідомив, що хоче подвоїти оборонний бюджет країни з 32,3 млрд євро, коли він був обраний у 2017 році, і довести до 64 мільярдів євро на рік до 2027 року, тобто до кінця свого другого п’ятирічного терміну. Таким чином, оборонний бюджет має бути збільшений ще на 3,5 млрд євро у 2026 році і на 3 млрд євро в 2027 році. Це дозволить виграти цілих три роки, оскільки раніше планувалося подвоїти оборонні витрати до 2030 року.
Президент перерахував низку сфер, які потребують посилення: запаси боєприпасів, великі обсяги безпілотників, зенітні ракети типу SAMP-T, які ефективніші за Patriot, супутникові та космічні можливості, підготовка солдатів, льотчиків і моряків.
Торкнувся він і ядерної парасольки Франції та її європейського виміру. З цього приводу вже тривають дебати щодо підготовки стратегічних військово-повітряних сил – літаків, здатних нести ядерну зброю – з можливими спільними навчаннями з європейськими країнами. Минулого тижня Франція також уклала спільну угоду щодо ядерного стримування з Великою Британією.
Як кажуть у Єлисейському палаці, дивіденди миру закінчилися, й у Франції більше немає часу зволікати. Якщо рішення не будуть прийняті, Франція ризикує значно відстати. Макрон закликав до національної відповідальності та єдності у питанні оборони й захисту країни.
ПАТРІОТИЧНЕ ПРОБУДЖЕННЯ: ФРАНЦУЗИ ВІДНОВЛЮЮТЬ ВІРУ В АРМІЮ
Днями Odoxa‑Backbone Consulting провів велике опитування громадської думки для Le Figaro.
Згідно з ним, 81 відсоток французів вважають себе патріотами – це на 5 пунктів більше, аніж у листопаді 2022 року. Французи демонструють виняткову довіру до армії: більшість позитивно оцінює її роль як гаранта національної цілісності і міжнародного статусу країни. Так само активно зростає й підтримка збільшення військового бюджету.
Значна більшість населення (84%) стверджує, що вони «добре ставляться» до військових. Армію високо цінують та підтримують усі – від пенсіонерів до молоді. Водночас частка французів, які вважають свою країну «великою військовою державою», впала на десять пунктів усього за кілька років. У 2025 році лише 68% опитаних переконані у цьому. Іншими словами, французи із занепокоєнням ставляться до реальних оборонних можливостей армії. 72% з них хотіли б бачити збільшення військових витрат. На думку Odoxa, основною причиною такого сплеску є наступ Росії в Україні, який відродив серед французів своєрідний екзистенційний страх – почуття, яке було чужим із часів падіння Берлінської стіни в листопаді 1989 року.
ФРАНЦІЯ ЗМІНЮЄ ОБОРОННУ ДОКТРИНУ
15 липня Генеральний секретаріат з питань оборони та національної безпеки Франції опублікував головну доктрину оборони та дипломатії Франції – Національний стратегічний огляд. Цей документ офіційно визначає Росію як головну загрозу безпеці Франції та континенту до 2030 року.
«Російська загроза наразі не має аналогів для наших інтересів і для інтересів наших союзників і партнерів. Від початку агресивної війни, яку вона веде в Україні, Росія посилила ворожі дії: залякування, кібератаки, диверсії, шпигунство, маніпуляції інформацією проти Франції та її європейських партнерів», – йдеться в огляді. Основною загрозою у найближчі 5 років є можливість масштабної війни на європейському континенті. Щоправда, ця імовірна війна «передбачатиме масштабну участь наших збройних сил за межами національної території». Тож війни безпосередньо у Франції не прогнозується, але прогнозується «масове зростання гібридних атак».
Тож Франція, як і решта Європи, нарешті усвідомила масштабність загрози та свою «відкладену» відповідальність. Ворог чітко окреслений, суспільство – мобілізоване, політична воля – з’явилася. Рішучість у промовах і на парадах тепер має втілитись у конкретні інвестиції. Але, погодьтеся, шукати гроші в бюджеті значно легше, знаючи, що ворог все ж за 2 тисячі кілометрів від кордону. І саме Україна, яка стримує його на підступах до Європи, дає цю тимчасову фору – вікно можливостей, яке не можна змарнувати.
Лідія Таран, Франція
Фото: defense.gouv.fr та Emmanuel Macron/Х
