9 Вчені відтворили зовнішність гібридів неандертальців і Homo sapiens, демонструючи, як виглядали б такі люди сьогодні.
Як виглядали гібриди: мозаїка рис двох світів
За словами палеоантропологів, гібриди стародавніх людей та неандертальців мали поєднання рис обох видів. “Вони могли мати кремезну статуру неандертальця з прямою поставою сучасної людини”, – пояснює доктор Анн Дамбрікур-Малассе з CNRS. Характерними були потужна шия, невипуклий лоб та помірний прогнатизм, який надавав нижній частині обличчя специфічного вигляду. Одним з прикладів є так звана «дитина Скула 1», яка мала неандертальський таз, хребет і надбрівні дуги, але водночас демонструвала анатомічні риси Homo sapiens.
Згідно з аналізом її черепа, ця дитина, знайдена у 1929 році в Ізраїлі, могла бути прямим гібридом, а не результатом багатьох поколінь схрещування. Її зубний ряд був рівним, а хода – більш вертикальною, ніж у типового неандертальця. “Деякі риси могли навіть бути новими – такими, яких не мав жоден з батьків”, – додає Дамбрікур-Малассе.
Вчені стверджують, що гібриди, такі як дівчинка, яка жила на території сучасного Ізраїлю 140 000 років тому, мали б поєднувати в собі риси неандертальця та гомо сапієнса (AI Impression). Для створення цих зображень ChatGPT отримали аналіз від експертів та описи гібридів з останніх досліджень і попросили візуалізувати результати
Нові риси — результат гібридизації
Дослідники вважають, що гібридизація могла призвести до появи унікальних морфологічних рис. Професор Ізраїль Гершковіц з Тель-Авівського університету наводить приклад: “Унікальний прямий надбрівний гребінь, який виступав, мов козирок, був характерний для людей зі Схулської печери”. У гібридних популяцій, як у тварин, іноді виникають нові анатомічні структури, які не спостерігались у жодного з батьків.
Ці нові риси не обов’язково були дисфункціональними — навпаки, вони могли бути адаптивними. У деяких випадках це були “дивні проміжки в кістках або незвичайні варіації зубів, як у гібридів койота й вовка”. Такий феномен біологічно цілком можливий і підтверджується спостереженнями у ссавців.
Гібридизація також могла спричинити появу нових ознак, яких не було у жодного з батьків, наприклад, схожий на козирок прямий надбрівний гребінь у гібридної популяції з печери Схул, Ізраїль (AI Impression).
Дитина з Лапедо — свідчення тривалого схрещування
У 1998 році в Португалії було знайдено скелет «дитини з Лапедо», який, за останніми дослідженнями, демонструє ознаки тривалого інбридингу. Ця дитина жила понад 10 000 років після офіційного зникнення неандертальців і мала міцні кінцівки, характерні для неандертальців, а також підборіддя Homo sapiens. Палеоантрополог Жоао Зільхао пояснює: “Ми бачимо мозаїку рис у черепі, нижній щелепі та тканинах зубів — це наслідок багатьох поколінь змішування.”
Дитина, ймовірно, не була гібридом першого покоління, але її генетичний склад зберігав риси обох видів. Цей факт свідчить про сталість гібридних популяцій, а не лише про короткочасні контакти.
Homo sapiens і неандертальці — один вид?
Деякі вчені вважають, що неандертальці не були окремим видом, а лише географічною формою Homo sapiens. “Це доводить, що неандертальці були західноєвразійською расою сучасної людини”, – каже доктор Зільхао. Аналізи геномів засвідчують, що всі секвеновані зразки мають у собі неандертальську ДНК не більше ніж у 4–6 поколіннях від предків.
Вчені виявили два основні періоди схрещування: перший — приблизно 250 000 років тому на території Леванту, другий — після 45 000 років тому, коли Homo sapiens прибули до Європи. У Леванті, як вважає Гершковіц, не існувало “чистих” популяцій. “Було змішання: одні виглядали як неандертальці з генами Homo sapiens, інші — навпаки.”
Сліди неандертальців у нас
Сьогодні гени неандертальців залишаються у більшості сучасних людей. Вони можуть впливати на будову носа, структуру шкіри, темперамент і навіть біоритми. Той факт, що вони живуть у нас, є найяскравішим доказом давнього гібридизаційного процесу. “Ми не лише їхні нащадки — ми їх частина”, — стверджують дослідники.
