5 Віра в теорії змови — це не лише питання довірливості, а передусім — питання спільноти, сенсу та участі.
Чому теорії змови такі привабливі?
Теорії змови не просто пропонують альтернативні пояснення подій — вони створюють систему ідентичності, належності й мети. Як пояснюють Робін Канніфорд, Стівен Мерфі та Тім Гілл у новому дослідженні, «спільні інтерпретації та емоції перетворюють змову на досвід, що здається більш реальним за офіційну правду».
Ключова принада — можливість «проводити власні дослідження». Люди шукають докази, створюють контент, публікують відео й аналітику. Це не тільки підкріплює віру, а й дає відчуття компетентності й значущості. Саме цю автономність учасники спільнот часто описують як пробудження: «наче світло увімкнулося в голові, і я зміг ясно бачити речі», — згадує один з респондентів.
Від ізоляції — до організації
Дослідники п’ять років вивчали, як люди переходять від онлайн-інтересу до громадської участі. Попри уявлення про змовників як самотніх «клавіатурних воїнів», багато з них — активісти, організатори протестів і публічних кампаній.
«Ми відвідали конференції, слухали виступи, долучалися до онлайн-дискусій», — зазначають автори дослідження. Їхні дані вказують: теорії змови об’єднують не лише через загальні переконання, а через спільний досвід, втрати та потребу в солідарності.
Причиною початкового інтересу часто є особисті травми: втрата роботи, близької людини, або ж глобальні катастрофи — COVID-19, зміна клімату. Люди шукають пояснень, і змови пропонують просту, персоніфіковану відповідь: є «вони», винні у всьому.
Соціальна динаміка та інфраструктура віри
Групи змовників формують жваві онлайн-мережі, зустрічі, чати, відеозвіти. Вони діють як нові «вулиці» чи «паби», яких бракує в сучасному соціальному житті. Учасники цих спільнот не лише поширюють вірування — вони будують взаємопідтримку, обмінюються думками, підтверджують переконання одне одного.
«У цій спільноті панує справжнє пожвавлення», — зізнається одна з учасниць. Люди отримують визнання, соціальні зв’язки й можливість бути почутими — те, чого їм не вистачає в офіційних інституціях.
Вірування посилюються через участь у спільних діях: протестах, кампаніях, обговореннях. Наприклад, прихильники теорій змови протестують проти 5G, вакцинації або 15-хвилинних міст — вважаючи їх частиною змови урядів, спрямованої на контроль над громадянами.
«Місто майбутнього» для них — не урбаністичний проєкт, а потенційна тиранія, що викликає заклики «зупинити цифрове рабство». Такий активізм — форма протесту проти відчуження, несправедливості та безсилля.
Реальні наслідки: конфлікти, злочини, дезорієнтація
Ці спільноти, однак, не є безпечними. Вони здатні радикалізувати, особливо коли учасники починають діяти без перевірених фактів. Як наслідок — помилкові звинувачення, напади, соціальна ізоляція.
У 2024 році один із прихильників змови проти вакцинації отримав п’ять років ув’язнення за заклики до насильства проти головного санітарного лікаря Англії Кріса Вітті. Інші вандалізують телекомунікаційні вежі або штурмують громадські установи.
Реальну шкоду можуть зазнати невинні, а головне — втрачається увага до справжніх зловживань, що дійсно мають місце в суспільстві. Як ставлять питання автори: «Скільки енергії витрачається на боротьбу з уявними ворогами, поки реальні залишаються безкарними?»
Хто виграє?
Конспірологи, які створюють контент, можуть заробляти на цій вірі. Вони просувають книги, вебінари, товари, вітаміни, коучинг, рекламу, й отримують популярність. Саме вони стають справжніми бенефіціарами віри в змови, перетворюючи підозру на прибуток.
У такий спосіб виникає ціла «економіка довіри», де вплив формують не знання, а переконання та аудиторія. Ці «гуру альтернативної правди» відчувають владу, яку дає віра інших, і посилюють радикалізацію, бо сумніви не приносять кліків, а гнів — так.
Повернення до науки, до зв’язків, до емпатії
Теорії змови — це не просто дурість чи ірраціональність. Це симптом глибших соціальних розривів. Дослідження вказує: віра в змову — це відповідь на втрату сенсу, довіри, спільноти. І щоб боротися з нею, недостатньо лише спростовувати факти.
«Справжня боротьба — це відновлення довіри, створення нових зв’язків, зміцнення громадянського діалогу», — кажуть дослідники.
Підписуйтеся на розсилку, щоби бути в курсі справжніх наукових проривів, а не вигаданих. Ваша допитливість заслуговує на перевірену інформацію, а не на маніпуляції.
