11
Нове дослідження показало, що кити долають значно більші відстані, ніж вважалося раніше — через недооцінку геометрії Землі та глибини занурення.
Міжнародна команда вчених встановила, що традиційні методи фіксації переміщень тварин ігнорують кривизну Землі та тривимірність руху у воді. «Ми бачили лише частину картини», — пояснив д-р Олаф Мейнеке з Університету Гріффіта. Його слова підтверджує аналіз міграції горбатого кита з Еквадору до Антарктиди. Стандартні розрахунки показали 6 658 км, тоді як оновлені 3D-моделі дали на 1 055 км більше.
Дослідники застосували геодезичний підхід, який враховує форму планети та середню глибину занурення. Це дозволило оцінити фактичну міграційну відстань — до 14 000 км за сезон. «Це в сім разів більше, ніж людина проходить за рік», — підкреслив Мейнеке. Такі зміни у розрахунках мають наслідки для розуміння енергетичних витрат тварин та екологічного тиску на популяції.
Недооцінка шляху означає можливу недооцінку ризиків, з якими стикаються мігруючі види. «Ми можемо недооцінювати вплив змін клімату й забруднення на виживання китів», — застерігає вчений. Нові методики допомагають точніше прогнозувати потреби морських ссавців та формувати заходи захисту.
