5 Нове дослідження Каліфорнійського університету в Берклі показує, що окситоцин критично важливий для формування та підтримки соціальних зв’язків у прерійних полівок.
Прерійні полівки (Microtus ochrogaster) відомі своєю соціальністю: вони створюють міцні, довготривалі зв’язки, які за вибірковістю схожі на людську дружбу. Вчені з лабораторії Маркіти Лендрі дослідили роль окситоцину — гормону, який виділяється під час соціальної взаємодії, і є відповідальним за відчуття довіри та близькості. “Це розширює погляд на окситоцин від простого “гормону кохання” до більш загального гормону “соціальних відносин”, – пояснює Лендрі.
У дослідженні, опублікованому в журналі Current Biology, тварини з відсутнім рецептором окситоцину не виявляли вибіркових уподобань у спілкуванні з іншими. Звичайні полівки швидко формують дружні стосунки та надають перевагу знайомим, тоді як модифіковані полівки демонстрували байдужість. “Вони намагалися отримати доступ до свого друга так само, як і до незнайомого однолітка”, — зауважує Енналіз Бірі, нейробіолог з UC Berkeley.
В одному з експериментів тварина мала вибір між двома однолітками — знайомим і незнайомцем. Полівки з нормальною функцією окситоцину натискали важелі, щоби наблизитися до знайомого. Але ті, у кого не було рецепторів, не виявляли чіткої переваги. Це свідчить, що “полівки з дефіцитом рецепторів не відчували такої ж винагороди від спілкування з друзями, як нормальні полівки”.
Дослідники припускають, що відсутність соціальної винагороди пояснює небажання таких тварин будувати або підтримувати зв’язки. Це відкриває нові можливості у вивченні розладів, пов’язаних із соціальною ізоляцією. “Розуміння біології дружби може дати розуміння умов, які ускладнюють створення або збереження соціальних зв’язків, таких як шизофренія та аутизм”, — зазначає Лендрі.
Таким чином, окситоцин не лише сприяє формуванню романтичних стосунків, а й визначає якість та стійкість платонічної дружби. Прерійні полівки стали унікальною моделлю для вивчення біологічних механізмів соціальності. Це дослідження підтверджує: здатність до вибіркової дружби — глибоко біологічний процес, зумовлений хімічними сигналами мозку.
