6 Генетики відтворили найдавніший геном з Єгипту, секвенувавши ДНК чоловіка, похованого близько 4500 років тому в Нувейраті.
Складні умови єгипетського клімату ускладнюють збереження ДНК, адже спека, вологість і мікроорганізми швидко руйнують її. Проте тіло цієї людини було поміщене в керамічну посудину всередині висіченої в скелі гробниці, що створило захисний бар’єр. «Він був поміщений у керамічну посудину всередині гробниці, яка могла б захистити його від спеки, вологи та інших руйнівних елементів протягом тисяч років», – пояснюють дослідники.
Для секвенування вчені застосували сучасні методи відбору фрагментів ДНК. Найкоротші й найбільш пошкоджені ділянки були відфільтровані, щоб апаратура зосередилася на якісніших зразках. Використовуючи обладнання Інституту Френсіса Кріка, команда створила близько восьми мільярдів послідовностей, чого вистачило для реконструкції геному людини, названої Нувейрат. Це робить його найдавнішим відомим геномом з Єгипту.
Хоча нових методів не створювали, палеогенетики оптимізували наявні інструменти, об’єднавши їх у єдиний робочий алгоритм. «Це показує, що за допомогою правильної комбінації методів ми іноді можемо відновити геноми навіть з таких місць, де ДНК зазвичай погано зберігається», – наголошують автори. Це відкриття дає надію, що й інші давньоєгипетські рештки можуть приховувати цінну інформацію.
Найцікавіший результат стосувався генетичного походження цієї людини. Порівняння із давніми геномами показало, що близько 80% предків Нувейрат були пов’язані з північноафриканськими популяціями, а 20% – зі східною частиною Родючого Півмісяця, включно з неолітичною Месопотамією. «Цей генетичний профіль узгоджується з археологічними свідченнями давніх зв’язків між Єгиптом і Родючим Півмісяцем», – зазначають дослідники.
Знахідка підтверджує культурні та демографічні контакти між регіонами, що простежуються щонайменше 10 000 років: поширення землеробства, одомашнених тварин, нових технологій та писемності. Єгипет розвивав ієрогліфи, Месопотамія – клинопис, а тепер додані генетичні докази свідчать про переміщення людей поряд із культурними досягненнями.
Автори підкреслюють, що один геном не може відображати усього розмаїття суспільства Стародавнього Єгипту. Однак успішне секвенування відкриває перспективи для подальших досліджень, які зможуть створити більш повну і деталізовану картину життя людей цієї цивілізації.
