6 Дослідження Інституту науки і технологій Австрії висвітлює тимчасову здатність льодовиків охолоджувати повітря попри глобальне потепління.
Під час інтенсивної літньої кампанії на льодовику Корбассьєр дослідник Томас Шоу зафіксував аномально низькі температури на поверхні льоду, попри +17°C у повітрі. Це явище пояснюється утворенням катабатичних вітрів — щільних, холодних повітряних мас, які стікають вниз схилами льодовиків. Подібні процеси фіксують і в Гімалаях, де великі льодовики формують потужні низхідні потоки, що впливають на мікроклімат цілих долин.
Шоу об’єднав понад 169 літніх вимірювальних кампаній з 62 льодовиків світу, створивши глобальний погодинний масив даних. “Ми називаємо різницю між температурою льоду і повітря “роз’єднанням” — вона демонструє стійкість льодовиків до атмосферного потепління”, — пояснює він. Проте ця ізоляція не є безкінечною: модель передбачає пік охолодження між 2020–2040 роками.
Після цього льодовики “з’єднаються” з навколишнім теплішим повітрям, втративши здатність стримувати нагрів. “Це вирішить їхню долю”, — зазначає Шоу. Команда вказує, що уламкова мантія, яка покриває частину льодовиків, може тимчасово сповільнити процес, проте її ефект обмежений.
У короткостроковій перспективі залишковий ефект охолодження льодовиків дає людству час на адаптацію, зокрема, в управлінні водними ресурсами. Однак дослідники не покладають надій на геоінженерію: “Накриття льодовиків — це як пластир на кульову рану”, — попереджає Шоу. Основна увага має бути зосереджена на різкому скороченні викидів парникових газів.
Дослідження також показує, що “кожна частка градуса має значення”, — фраза, яка стала символом кліматичних попереджень. Льодовики не зможуть зупинити зміну клімату — але вони ще можуть допомогти зрозуміти її темпи і масштаби. Це виклик, який потребує скоординованої глобальної дії, а не зволікання.
