7 У другій колекції міжнародного проекту “Відкриття видів океану” описано 14 нових морських безхребетних і два нові роди, що демонструє неочікуване багатство життя навіть у найглибших частинах океану.
Проєкт, ініційований Сенкенберзьким альянсом океанічних видів (SOSA), покликаний вирішити одну з головних проблем сучасної біології — надто тривалий розрив між виявленням і описом нових видів. За словами авторів, “наше спільне бачення полягає в тому, щоб зробити таксономію швидшою, ефективнішою, доступнішою та наочнішою”.
Нові види було знайдено на глибинах від 1 до 6 465 метрів, зокрема в таких віддалених місцях, як Алеутський жолоб і Галапагоський рифт. Найглибший з описаних — Veleropilina gretchenae — новий молюск класу Monoplacophora, чий геном уперше було секвеновано безпосередньо з голотипу.
Важливою знахідкою стало виявлення морської анемони на черепашці Laevidentalium wiesei. Це перша відома взаємодія такого типу в межах цього роду, що вказує на складні симбіотичні відносини навіть на глибинах понад 5 000 метрів.
Окремо заслуговує на увагу двостулковий молюск Myonera aleutiana, анатомія якого була детально описана за допомогою неінвазивного мікро-КТ-сканування, що дало понад 2 000 високоточних знімків. Це також встановило новий рекорд глибини для представників роду Myonera — до 5 280 метрів.
Серед несподіваних відкриттів — новий вид ізоподи Zeaione everta, самка якої має спинні випинання, схожі на “зерна попкорну”. Власне, назва роду Zeaione походить від роду кукурудзи Zea, що символічно підкреслює зовнішню подібність.
Не менш захопливим є відкриття в австралійській приливно-відливній зоні, де описано новий вид і рід амфіподи Apotectonia senckenbergae, названої на честь Йоганни Ребекки Сенкенберг. Вона була натуралісткою й меценаткою, яка відіграла ключову роль у формуванні наукових інституцій Німеччини у XVIII столітті.
Ці дослідження є не лише науковим проривом, а й терміновим попередженням про потребу збереження океанічного біорізноманіття, яке може зникнути ще до того, як його відкриють.
