44 Астрономи зафіксували найбільше та найвіддаленіше непарне радіокільце (НПК) у відомому Всесвіті, що ще більше загострює таємницю цих космічних феноменів.
НПК — це гігантські, тьмяні структури, що випромінюють лише у радіодіапазоні. Їхній діаметр може у 10–20 разів перевищувати розміри Чумацького Шляху. Вони складаються з релятивістської намагніченої плазми, яка світиться в радіохвилях. Вперше такі структури були виявлені лише шість років тому, і наукова спільнота досі обговорює механізми їхнього формування.
Раніше вважалося, що вони виникають під час зіткнень надмасивних чорних дір або галактик. Проте нові дані вказують на інший сценарій: їх поява може бути пов’язана з “галактичними супервітрами” — потужними потоками газу та плазми, які витікають зі спіральних галактик-господарів.
Новий об’єкт, RAD J131346.9+500320, було знайдено за допомогою платформи RAD@home Astronomy Collaboratory та радіотелескопа LOFAR. Він знаходиться на червоному зміщенні ~0.94, що відповідає часу, коли Всесвіт був удвічі молодшим за нинішній.
Це робить його не лише найвіддаленішим, але й найпотужнішим серед відомих ORC. До того ж він має унікальну будову — два кільця, що перетинаються. Це лише другий випадок подвійної структури, зафіксований у космосі. «КО є одними з найбільш химерних і красивих космічних структур, які ми коли-небудь бачили», — наголошує д-р Ананда Хота, засновник RAD@home.
Цей ORC став першим, відкритим завдяки участі науковців-аматорів, і першим, ідентифікованим із використанням LOFAR.
Паралельно з цим відкриттям було знайдено ще два грандіозні об’єкти. RAD J122622.6+640622 простягається на 3 млн світлових років, що у 25 разів перевищує розмір нашої галактики. Його структура має велике кільце радіовипромінювання шириною близько 100 тис. світлових років.
Другий об’єкт, RAD J142004.0+621715, сягає 1,4 млн світлових років і формує вражаюче кільце на кінці свого плазмового струменя. Обидва об’єкти лежать у надщільних скупченнях галактик, маса яких оцінюється у ~100 трлн мас Сонця. Це підтверджує роль взаємодії струменів чорних дір з гарячою плазмою середовища у формуванні таких структур.
Співавтор роботи д-р Пратік Дабхаде підкреслює: «Ці відкриття показують, що ORC і радіокільця не є ізольованими цікавинками — вони належать до ширшого сімейства екзотичних плазмових структур, сформованих струменями чорних дір, вітрами і їхнім оточенням».
Очікується, що майбутні телескопи, зокрема Square Kilometre Array, виявлять сотні нових НПК. У поєднанні з оглядовими програмами, як-от DESI та LSST, це допоможе простежити їхню еволюцію й нарешті пояснити механізми формування.
Сьогодні ORC залишаються однією з найбільш інтригуючих загадок сучасної астрономії. Нові відкриття свідчать про те, що людська допитливість і співпраця між професіоналами та громадянами-науковцями стають рушієм проривів навіть в епоху машинного навчання.
Результати були опубліковані у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society і вже названі кроком, що розширює наше бачення ролі чорних дір у космічній еволюції.
