6 Давно поховані сліди ДНК денисовців знову з’явилися в геномах сучасних людей — і, можливо, вони досі працюють на нас.
У центрі дослідження перебуває ген MUC19 — «ген, що кодує білки слизових оболонок і бере участь у захисних імунних реакціях». Його денисовська версія поширена серед людей Латинської Америки з корінним походженням. Емілія Уерта-Санчес наголосила: «ми ідентифікуємо ген, який, здається, є адаптивним». Сильна природна селекція підтримувала цей варіант у давніх і сучасних популяціях.
Порівняння геномів денисовців, неандертальців і даних «1000 геномів» показало надзвичайно довгий архаїчний сегмент ДНК, що містить MUC19. Це свідчить про його високу вибіркову цінність. Уерта-Санчес підкреслила: «схрещування стало раптовим способом введення великої кількості нових варіацій». Ген, імовірно, передавався від денисовців до неандертальців, а потім — до ранніх людей.
Дослідження ДНК 23 давніх осіб із Аляски, Каліфорнії та Мексики підтвердило, що MUC19 був поширений уже серед перших американських популяцій. Це підсилює припущення, що архаїчний варіант міг покращувати імунний захист у нових середовищах. Уерта-Санчес зазначила: «щось у цьому гені було явно корисним для цих популяцій».
Отримані результати демонструють, що схрещування між архаїчними й сучасними людьми суттєво збагатило наше генетичне різноманіття. Подальші дослідження функції MUC19 можуть розкрити нові механізми адаптації, що впливають на здоров’я сучасних людей.
