7 Американські планетологи переглянули уявлення про внутрішню будову Титана, показавши, що під його крижаною корою може ховатися не суцільний океан, а в’язкий сльотавий шар із локальними теплими водними кишенями.
Новий аналіз даних місії «Кассіні» свідчить, що класична модель «глобального підповерхневого океану», тобто «великого шару рідкої води під льодом», не узгоджується з реальними спостереженнями. Комп’ютерні симуляції показали надто сильне внутрішнє розсіювання енергії. Натомість краще підходить модель, де лід поступово переходить у сльоту. Така структура пояснює деформації супутника.
Ключовим аргументом стала 15-годинна затримка реакції Титана на гравітаційне тяжіння Сатурна. Повільне відставання означає наявність густого, в’язкого матеріалу. «Це радше схоже на арктичний морський лід або водоносні горизонти, ніж на океан», — зазначає Баптист Журно. Саме така сльота потребує більше енергії для деформації.
Титан є унікальним тілом, адже має «поверхневі рідини з метану», а не води. Водночас під льодом можливі осередки теплої води. Лабораторні експерименти показали, що за високого тиску властивості води й льоду суттєво змінюються. Це підтверджує нову модель внутрішньої будови.
Оновлена картина має значення для пошуку життя. Невеликі водні кишені можуть містити більше поживних речовин, ніж великий океан. «Менші об’єми води можуть бути навіть сприятливішими для простих форм життя», — зазначає Ула Джонс. Температура в таких середовищах потенційно досягає +20 °C.
Результати дослідження важливі для майбутньої місії NASA «Dragonfly». Вони допоможуть краще обрати місця досліджень і скоригувати наукові цілі. Титан постає не холодним океанічним світом, а складною багатошаровою системою, здатною приховувати несподівані умови для життя.
