10 
Кароль Навроцький у питаннях України контрастує з усіма без винятку попередніми польськими лідерами
Президент України Володимир Зеленський у п’ятницю, 19 грудня, відвідає Варшаву. Це буде третій візит глави Української держави до Польщі у 2025 році. Попередні два відбулися ще на початку року: 15 січня – офіційний, а 27 січня – з нагоди 80-річчя визволення нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау.
Тлом для нинішнього візиту є деяке охолодження двосторонніх взаємин і гостра внутрішньополітична суперечка у Польщі між президентом і прем’єр-міністром, що також має вплив і на українсько-польські відносини.
Що зараз відбувається між Києвом та Варшавою і які результати може принести візит Зеленського до Варшави?
Фото: ОП
ЗУСТРІЧ ПІСЛЯ ТРИВАЛИХ ДИСКУСІЙ ЩОДО ЇЇ МІСЦЯ
Це буде перша зустріч віч-на-віч Зеленського з Каролем Навроцьким, який офіційно став президентом на початку серпня. Хоч дата візиту стала відома лише днями, дискусії про нього тривали вже кілька місяців. За неписаним правилом, хоча це і не є константою, перший візит до сусідньої країни, як правило, здійснює новообраний президент. Навроцький після обрання президентом уже відвідав сусідні Литву, Німеччину, Чехію і Словаччину. Однак у випадку України він та його оточення зайняли іншу позицію. Попри офіційне запрошення відвідати Київ, у канцелярії президента Польщі заявили: якщо Зеленський хоче зустрітися з Навроцьким, то сам має приїхати до Варшави.
Експрезидент Польщі Александер Кваснєвський з цього приводу підкреслив, що на місці Навроцького поїхав би до Києва, але зауважив, що нічого також не станеться, якщо Зеленський приїде до Варшави. За словами колишнього польського лідера, суперечка із такого приводу не має жодного сенсу.
Українська сторона вирішила не встрявати у довгу дискусію щодо цього і пристала на ініціативу канцелярії президента Польщі щодо візиту у Варшаву.
Оточення Навроцького озвучило питання, які польський лідер хоче порушити з українським колегою. Йдеться, насамперед, про безпеку, складні історичні теми у двосторонніх взаєминах, а також економічну співпрацю.
Навроцький не приховує, що у нього серйозні претензії до української сторони, і він має намір це обговорити із Зеленським. Напередодні візиту Президента України до Польщі він дав велике інтерв’ю польським ЗМІ, де, зокрема, підкреслив, що Варшава не погоджується бути «молодшим партнером» Києва.
«Як президент, я не можу, не хочу і не погоджуватимуся на те, щоби Польщу розглядали лише як «передпокій» чи «коридор» у питаннях, які є стратегічно важливими для нас. У нас є свої очікування щодо України, як і у всіх інших країн світу», – наголосив Навроцький в інтерв’ю онлайн-порталу Wirtualna Polska. Він підкреслив, що партнерство передбачає відкритість до очікувань іншої сторони, зокрема, у питаннях надання дозволів на проведення пошукових та ексгумаційних робіт, врахування економічних інтересів Польщі у двосторонніх відносинах чи ширшого залучення Польщі до міжнародних політико-дипломатичних процесів щодо досягнення миру в Україні та безпеки в регіоні.
Варто зауважити, що гостра риторика Навроцького у бік України часто викликає здивування навіть у самій Польщі. Зокрема, прем’єр-міністр РП Дональд Туск, який є політичним опонентом Навроцького і відносини між якими є відверто поганими, критично відреагував на це інтерв’ю Навроцького, зокрема і в контексті України.
Фото: ОП
Крім переговорів з Навроцьким, грудневий візит Зеленського до Варшави передбачатиме зустріч із главою польського уряду Туском, а також переговори з керівництвом Сейму та Сенату Польщі.
Для української сторони дуже важливо зберігати тісні й хороші відносини з Варшавою. Через Польщу надходить близько 90% усієї міжнародної допомоги Україні, за своїм потенціалом вона є лідером серед країн Східної Європи, її голос відчутний у НАТО та ЄС, і в країні над Віслою зараз проживає велика кількість мігрантів та воєнних біженців з України. Тому у відносинах з керівництвом Польщі особлива увага звертатиметься, насамперед, на безпеку, надання подальшої допомоги Україні, співпрацю у сфері ОПК обох країн, ситуацію українців у РП.
Фото: facebook/Karol Nawrocki
ЩО ЗМІНИЛОСЯ ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА НАВРОЦЬКОГО
Чинний президент Польщі, відверто кажучи, не має якихось симпатій до України. Цим він доволі яскраво контрастує з усіма без винятку попередніми польськими лідерами, які завжди приділяли значну увагу відносинам з Києвом і не приховували свого позитивного ставлення до України як до важливого сусіда і стратегічного партнера.
У Навроцького інший підхід до відносин з Україною, який він окреслив ще на етапі президентської передвиборчої кампанії.
У нього яскраво виражені правоконсервативні погляди, він дуже популярний серед тієї частини польського суспільства, яка має скептичний погляд щодо українців і співпраці з Україною. Ще перед президентськими виборами Навроцький публічно зобов’язався не підтримувати членства України в НАТО, з обережністю підходить до перспективи євроінтеграції України, він також стверджує, що українці в Польщі мають занадто багато пільг. Як історик і колишній голова Інституту національної пам’яті, чинний президент Польщі неодноразового наголошував, що питання складної історії у двосторонніх відносинах для нього є пріоритетними, і він вимагатиме від України вирішення комплексу історичних проблем, які турбують пересічних поляків.
Невдовзі після вступу на президентську посаду Навроцький наклав вето на закон про допомогу воєнним біженцям з України, вимагаючи скасування для них пільг. Після доопрацювання урядом цього закону президент Польщі з другої спроби підписав його, але задекларував, що робить це востаннє.
Зволікання з визначенням дати і місця зустрічі із Зеленським і відверта критика політики Києва є свідченням виконання Навроцьким своїх передвиборчих обіцянок перед правоконсервативним електоратом. У цьому контексті найближчим часом навряд чи щось суттєво зміниться.
На цьому тлі політика щодо України уряду на чолі з Дональдом Туском дещо вирізняється. У принципових питаннях правляча ліволіберальна коаліція також займає жорстку позицію. Наприклад, у випадку послідовного, уже третій рік поспіль, продовження ембарго на імпорт до Польщі зернових з України чи принципової відмови направляти в майбутньому польський миротворчий контингент до України.
Однак загалом контакти на міжурядовому рівні є дуже плідними. Туск та міністри його уряду наголошують на позитивних сторонах відносин з Україною, зокрема й у площині складної історії.
У цьому контексті слід зауважити, що у Польщі триває жорстка внутрішньополітична боротьба по лінії президент-уряд, і в ній предметом суперечок нерідко є й українські питання. Так, упродовж останніх кількох днів триває політична перепалка між Радою міністрів і президентським палацом у контексті планів передачі Україні винищувачів МіГ-29. У канцелярії президента звинуватили уряд у тому, що Навроцький нібито нічого не знав про плани передати літаки Україні. У Раді міністрів це заперечують, принагідно заспокоюючи польське суспільство, що насправді передають Україні списані наприкінці року винищувачі, які могли бути «продані на металобрухт», а взамін планують отримати нові технології виробництва БПЛА та ракет.
Вже очевидно, що через погляди чинного президента Польщі на контакти з Україною центр тяжіння відносин Києва з Варшавою поступово зміщуватиметься з президентського палацу, як це було упродовж останніх 30-ти з гаком років, до Ради міністрів Польщі. Утім, це все знову може змінитися після парламентських виборів восени 2027 року, адже доволі значні шанси на перемогу і формування коаліції мають правоконсервативні сили разом із відвертими націоналістами, які мають набагато радикальніші погляди на співпрацю з Україною, ніж Навроцький.
АТМОСФЕРА НАВКОЛО ВІЗИТУ
Візит Зеленського до Варшави відбуватиметься на тлі відчутного погіршення настроїв у польському суспільстві щодо подальшої підтримки України та ставлення до українців.
Від шаленої емпатії й підтримки України, яка спостерігалася в Польщі у 2022-му і першій половині 2023 року, відверто кажучи, зараз залишилося небагато. І це визнають усі – не тільки противники, але й прихильники тісних відносин з Україною. На це вплинули як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. Ейфорія від допомоги з часом змінилася втомою від затяжної війни, а звідси – побоюванням за свою безпеку в майбутньому; роздратуванням і численними фобіями від великої кількості українців у містах донедавна майже зовсім моноетнічної країни; розчаруванням динамікою двосторонніх польсько-українських відносин, на чому особливо акцентують увагу польські ультраправі та російська пропаганда, яка останнім часом різко посилилася в Польщі.
До погіршення настроїв значною мірою призвели, зокрема, так звана зернова криза і пов’язана з нею блокада спільного кордону наприкінці 2023-го – на початку 2024 року, непоступливість (на думку певної частини польських еліт) України у питаннях надання дозволів на пошуково-ексгумаційні роботи чи вирішення інших складних питань у площині спільної історії.
А упродовж останніх двох років додалася ще одна суттєва проблема: російським спецслужбам через соцмережі вдається вербувати громадян України (насамперед молодь і неповнолітніх) до вчинення актів диверсій та саботажу на території Польщі. Лише за останні кілька місяців у Польщі було затримано 55 осіб, які діяли в інтересах спецслужб Росії, більша частина з них – це громадяни України. Громадяни України, дарма що вони тривалий час проживали на окупованих територіях чи в Росії, також були причетні до останніх диверсій на польській залізниці. Кожна чергова інформація про залучення людей з українським паспортом до диверсій викликає сплеск антиукраїнських емоцій у Польщі, що посилюється російськими інформаційними кампаніями.
Лише у грудні сталося кілька резонансних подій із побиттям чи мовою ненависті щодо простих українців, наприклад, у Познані чи Гдині. А у Перемишлі взагалі трапилася доволі кумедна, але симптоматична ситуація: влада міста, під хвилею обурення місцевих мешканців і хейту в Інтернеті, змушена була «переодягнути» новорічного ведмедика, який спочатку був у синьо-жовтому вбранні. Попри те, що синій і жовтий є кольорами герба міста, для багатьох це стало неприпустимим жестом «українізації» міста.
За даними цьогорічного опитування центру IBRiS для фундації «Stand with Ukraine», у 2025 році вперше кількість поляків, які підтримують членство України в ЄС та НАТО, є меншою за кількість тих, хто виступає проти цього (ЄС: за – 35%, проти – 42%; НАТО: за – 37%, проти – 42%).
На цьому фоні тривожним також є засилля антиукраїнської пропаганди у польському сегменті соцмереж, особливо в X. За даними авторитетної у Польщі організації з відслідковування дезінформації Demagog, протягом серпня-листопада кількість антиукраїнських месиджів зросла удвічі порівняно з попереднім аналогічним періодом. У звіті наголошується: подібні хвилі пропаганди збігаються із цілями російської інформаційної стратегії, спрямованої на ослаблення підтримки України партнерами і підрив довіри між союзниками. До цих дезінформаційних й антиукраїнських кампаній залучені численні ферми ботів, але й реальних людей теж є чимало.
Польська влада бачить проблему різкого зростання антиукраїнського хейту, дедалі частіше викликаного ззовні, і намагається проводити контрзаходи, зокрема здійснює роз’яснювальну роботу на багатьох рівнях, що Україна не є ані ворогом, ані загрозою для Польщі, а справжня небезпека для країни йде від Росії.
Фото: ОП
ЩО ДАЛІ З ВІДНОСИНАМИ?
Попри доволі несприятливий інформаційний фон і засилля антиукраїнської пропаганди, варто наголосити, шо загалом польська влада – як президент так й уряд – продовжує підтримувати Україну у боротьбі з російським агресором, наголошуючи, що незалежна і сильна Україна є запорукою безпеки Польщі. Варшава й надалі, принаймні до наступних парламентських виборів у 2027 році, продовжуватиме надавати Києву політико-дипломатичну, військову та гуманітарну допомогу. При цьому Польща очікує від України врахування своїх інтересів: вагомого місця за столом переговорів щодо майбутнього України, сприятливого клімату для польського бізнесу при повоєнній відбудові України, вирішенні спільних історичних проблем у двосторонніх відносинах.
Загалом грудневий візит Зеленського до Варшави – це насамперед хороша нагода налагодити конструктивний діалог на рівні глав держав, якого донині майже не було. З іншого боку, це буде сприятливий момент, щоб на фоні відчутного антиукраїнського хейту показати, наскільки важливою і перспективною є співпраця між країнами на міжурядовому чи всіх інших рівнях. А в цій площині є здобутки. Зокрема, цьогоріч відбулася суттєва активізація історичного діалогу: проведено пошукові та ексгумаційні роботи в Україні та Польщі, сторони нещодавно домовилися продовжити інтенсивну співпрацю у 2026 році.
Важливою є також інтенсифікація військової співпраці та співробітництва у сфері ОПК, що вже триває. Україна зацікавлена у спільному виробництві й закупівлі зброї та боєприпасів, надійному функціонуванні хабу Жешув-Ясьонка. Своєю чергою Польща – в отриманні від України безцінного досвіду щодо протидії ворожим БПЛА, цивільного захисту, новітніх технологій.
Економічна й транскордонна співпраця також є важливими складовими у двосторонній співпраці. Польща дуже хоче бути активною на етапі відбудови України, а сприятливим фактором для цього буде проведення у Польщі у 2026 році міжнародної конференції з відбудови України.
Водночас дуже потрібним спільним напрямом дій, якому необхідно буде приділити особливу увагу наступного року, є протидія фейкам і дезінформації, спрямованим на посилення антиукраїнських та антипольських настроїв в обох країнах, до чого активно докладає руку Росія, аби послабити підтримку воюючої України на Заході, зокрема й у Польщі.
Юрій Банахевич, Варшава
Перше фото: ОП
