19 
Беззмістовні дурниці та загрозливі смисли «прямої лінії» в Москві
Путінська щорічна «пряма лінія», об’єднана з пресконференцією, цього разу, здається, встановила рекорд за ступенем неадекватності чи навіть божевілля її головного персонажа. В інші часи над цим легко було б глузувати, висміювати. Не дарма ж в інформаційному полі вже з’явилося та набуло популярності визначення жанру цього дійства – «стендап Путіна».
Але зараз, під час гарячої повномасштабної війни, на це дивишся іншими очима, оскільки іноді крізь усю прогресуючу нісенітницю проступають зловісні контури кремлівських планів. Крім того, більш зрозумілим стає психологічний стан московського диктатора, його психотип, що у випадку персоналістської диктатури, коли остаточні рішення приймаються одноосібно, теж буває дуже важливо.
НЕПРИСТОЙНІ АНЕКДОТИ ДЛЯ ПОЯСНЕННЯ СТАНУ РОСІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ
Власне, приклад такої неадекватності Путіна гучно пролунав із самого початку конференції, у відповіді на питання, як жити, виживати та розвиватися російській економіці. Ось що пролунало:
«Коли у нас усе спокійно, розмірено, стабільно – нам нудно, застій, хочеться “двіжухи”. Як тільки починається “двіжуха” – все свистить біля скроні: і секунди, і кулі, на жаль, і кулі зараз свистять, – так нам страшно, “жах-жах!”. Жах… Але не “жах-жах-жах!”, все вимірюється економікою».
І далі Путін почав пояснювати, як усе непогано у цій самій економіці…
Хто не зрозумів, пояснюю: “жах-жах-жах!” – це класичний російський анекдот про бордель, його керівницю з великим професійним досвідом і, вибачаюся, чоловічий статевий орган. Тобто Путін відразу встановив надзвичайно високу, точніше – гранично низьку планку спілкування з народом. І далі підтримав цей рівень, розповівши ще один анекдот зі «словом із трьох літер». (Ну що поробиш, диктатора просто метафізично тягне до його прізвиська, подарованого харківськими фанатами 2014 року).
Але найгірше тут інше. Оця «двіжуха», молодіжний сленг (хоча вже дещо несвіжий, десятирічної витримки), який вставлявся сюди, аби показати бадьорість старіючого правителя. А показав ставлення диктатора до великої війни з Україною та загалом небезпечної ситуації в Європі, світі, яка загрожує війнами ще більшими. Кому що – кров, смерті, вселенське горе, – а йому, Путіну, це «двіжуха».
НОВІ ГРАНІ БОЖЕВІЛЛЯ: ВИКЛИК ЗАХОДУ НА «ТЕХНОЛОГІЧНУ ДУЕЛЬ» НАД КИЄВОМ
І ніде правди діти, очі у нього справді палають молодим вогнем (шаленим, бісовським), коли він говорить про війну, про зброю масового враження. Й останнім часом найбільше подобається Путіну базікати про «Орєшнік». Можна було б до цього звикнути, але те, що наговорив Путін про «технологічну дуель» між Росією та Заходом, США на території української столиці, – виглядає вже просто безмежною дикістю:
«Нехай вони (експерти, які сумніваються в показниках «Орєшніка», – ред.) запропонують нам і нехай запропонують тим на Заході та в США, хто їм платить за їх аналіз, зробити <…> таку високотехнологічну дуель XXI століття. Нехай визначать якийсь об’єкт для враження, скажімо, у Києві, зосередять там усі сили ППО та ПРО. А ми завдамо туди удар «Орєшніком». І побачимо, що буде. Ми до такого експерименту готові. А вони? <…> Думаю, що буде корисно і для нас, і для американської сторони».
Пропозиція Заходу самому визначити та вказати Путіну ціль у Києві… Це тролінг, жарт? Якщо так, то не смішно. Це погроза? Може бути, але вона вже далеко не перша… Найбільше це говорить про психічні збочення диктатора, на які світ так довго закривав очі.
Після кількох років участі у війні в Сирії «за Асада» на подібних «спілкуваннях з народом» Путін пояснював і заспокоював: не хвилюйтеся, це нам недорого коштує. Бо бомби та ракети все одно застарівають, яка різниця, утилізувати їх чи скидати в Сирії? До того ж, маємо там чудовий полігон для випробувань зброї, злагодження підрозділів. Тепер же ошалілий диктатор, що плюнув на Сирію і програв там, іде далі в Україні, яка йому більше потрібна, та, вважаючи, що на Заході такі ж збоченці, як він сам, ніби пропонує Заходу «співпрацю»: вибирайте ціль, пограємо в нові ігри над Києвом. Така собі «додана реальність» за Путіним.
НОВА ЯДЕРНА ДОКТРИНА РФ, ЯКА ПОЯСНЮЄ НЕЩОДАВНІ СЛОВА ТРАМПА
Проте не завжди путінські заяви настільки очевидно хамські та цинічні. Дещо він та його спікери ховають у більш складні словесні конструкції – це для читання експертами. От, наприклад, деякі пояснення щодо оновленої російської ядерної доктрини:
«Ми говоримо про підвищення відповідальності: неядерні держави, які можуть брати участь в агресії проти РФ разом із країнами, котрі мають ядерну зброю… Якщо такі країни так само будуть, як їхні союзники, створювати загрозу нашому суверенітету, самому існуванню Росії, то тоді ми вважаємо, що маємо право застосовувати нашу ядерну зброю і проти них».
Перш за все, виносимо за дужки цю лицемірну риторику про «агресію проти РФ» (Адже і Гітлер, за його словами, ні на кого не нападав, він тільки оборонявся). Йдемо далі – про що йдеться у цьому хитросплетінні слів? Це обґрунтування можливості нанесення ядерного удару по Україні, неядерній державі, яка «разом зі своїми союзниками створює загрозу Росії». Важливе уточнення, що союзники – ядерні, тобто США, Велика Британія. Відповідно «загроза суверенітету РФ» – це українські удари по її території далекобійною зброєю після дозволів, наданих Вашингтоном і Лондоном.
Фото: Getty Images
А тепер згадаймо нещодавню заяву Трампа про «дурне рішення» адміністрації Байдена використати зброю США для ударів углиб РФ: «Я не думаю, що треба було дозволяти запускати ракети на 200 миль углиб Росії. Я вважаю, що це була погана ідея, і вона призвела до багатьох негативних наслідків».
Багато хто дивувався, а що ж «дурного» у цьому рішенні, які «негативні наслідки»? Ймовірніше за все, от що: під час неформальних контактів російська сторона показала майбутній адміністрації Трампа нову ядерну доктрину та тези з цитованим обґрунтуванням можливості нанесення ядерного удару по Україні. І це вже стає новим важелем шантажу.
І це лише один зі зразків, цього разу публічний, «перетягування Трампа» та його адміністрації на свій бік.
СТАРІ КАЗКИ ПРО НЕЛЕГІТИМНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ПРЕЗИДЕНТА
З того ж кошика – багатослівні лукаві звинувачення української влади в недоговороспроможності, у небажанні йти на переговори, укладати мир. При тому, що сам Путін майже відкритим текстом говорить, що ніякого перемир’я він не допустить, йому потрібен тільки «сталий мир» (що в його розумінні є капітуляцією).
І далі Кремль розробляє цікаві сюжети, як цього досягти. Ми вже якось говорили зі спеціалістами, які досліджують меседжі російської пропаганди, про одну досить довгу російську кампанію – твердження про «нелегітимність» Президента Зеленського після травня 2024 року. У неї вкладалися великі ресурси, проте успіху вона не мала і майже згасла.
Та ось тема повертається, причому з рота (не хочеться казати «з вуст») самого Путіна. Він нагадує, що Москва не може вести переговори з нинішнім керівником української влади через нібито його «нелегітимність». А з ким, а як? Слухаємо:
«Ви знаєте, якщо хтось піде на вибори, отримає легітимність, ми будемо з кожною людиною розмовляти. У тому числі і з Зеленським. Але зараз, якщо Україна справді хоче йти шляхом мирного врегулювання, вони, звичайно, в змозі це зробити. Вони можуть організувати в Україні цей процес, як хочуть. Просто підписувати ми можемо лише з тими, хто є легітимним. А легітимним є лише Рада та голова Ради (він повністю під головою режиму перебуває). Це суто формальне юридичне питання. Усередині можуть організовувати, як хочуть. Але підписувати – якщо ми дійдемо до підписання документа – ми можемо лише із представниками легітимних органів влади. Ось і все».
ПЕРЕГОВОРНА ПОЗИЦІЯ, ЯКА МАЄ ПРИЗВЕСТИ ДО «ГРУЗИНІЗАЦІЇ» УКРАЇНИ
Вибачаюся за набір слів, довгу плутану цитату, схожу на камлання з ключовим словом «легітимність». Попри подібність тез, це сильно відрізняється від попередньої російської кампанії по дискредитації Президента Зеленського у першій половині цього року. Тоді це робилося лише задля розгойдування, дестабілізації ситуації в Україні.
А те, що ми бачимо зараз, це вже зовсім інше – переговірна позиція Кремля у спілкуванні з командою Трампа. Тому вдвічі більше слів про «легітимність», а також ключове «це суто формальне юридичне питання», вкинуте, щоби простіше було пояснити законослухняним американцям логіку такої позиції. Глибинно вона полягає у повзучій «грузинізації» України та української влади (для окозамилювання названий і сам Зеленський, але… тільки після виборів).
Фото: Офіс Президента
Власне, тут викладені два варіанти. Перший (який названий другим) – відставка Зеленського та Стефанчука на користь тих, хто зголоситься підписати путінські забаганки. Другий (названий першим у черзі) – проведення нових виборів, на яких планується привести до влади тих самих «договороспроможних». Команду Трампа переконуватимуть (і, мабуть, уже переконують), що це найпростіший і найшвидший спосіб досягти миру. За таких розрахунків далі вже Трамп & Co матимуть тиснути на Київ з вимогою погодитися на «відставку або вибори» під загрозою різкого зменшення військової та фінансової допомоги. Показово, як при цьому «легітиміст» Путін кілька разів наголошує, що «в Україні можуть організовувати, як хочуть». Тобто оформлюйте будь-як, ми визнаємо. Але у підсумку все має дійти до підписання документів.
Якою ж має бути українська відповідь на такі московські «пошуки миру»? Ретельний розбір російських планів, усіх їхніх варіантів, розкладання на прості наочні схеми політичного шахраювання та терпляче, системне пояснення їх партнерам. І послідовне доведення, що врешті-решт така лінія може призвести до ще більшої – спільної – поразки.
ДОДАТКОВІ СКЛАДОВІ ПУТІНСЬКОГО «ПЕРЕБОРУ» — СЕКСИЗМ І АНТИСЕМІТИЗМ
Багато, дуже багато йшлося на путінській прямій лінії про демографічні проблеми Росії, підвищення народжуваності. Він довго пояснював народу, в чому геніальність російського новаторства щодо «материнського капіталу», що таке «демографічні ями», які почалися з часів Другої світової війни. І після цих високочолих пояснень прийшов до простонародного висновку: «Дєвочкі нужни, дєвушкі». (Вибачаюсь, але рука не підіймається перекласти цю гидотну фразу українською).
«Нужни» у тому сенсі, що мають багато народжувати. А народжувати мають, аби з часом було кому воювати, звойовувати та й заселяти завойовані землі. (Як і тут не пригадати, що у Третьому рейху також був справжній «культ матері» та гоніння на ЛГБТ). «Дєвочкі нужни, дєвушкі» – звісно це звучить набагато милозвучніше, ніж давнє російське, маршальське «баби єщо нарожают». Але ж по суті це те саме, точніше, як кажуть у світі кіно – пріквел.
Якщо вже заговорили про путінський сексизм, то гріх не згадати про його ж антисемітизм. От він розповідає про гоніння на РПЦ в Україні. Так, саме «РПЦ». Казати про «УПЦ» для нього було б непробачною поступкою… А від кого ж ці гоніння? «Це люди без усякої віри, безбожники. Вони етнічні євреї, але хто їх бачив у синагозі? На мою думку, в синагозі їх ніхто не бачив». Євреї як гонителі православ’я?.. Це настільки знайомо за традиційною чорносотенною російською риторикою, що аж моторошно стає.
Однак Путін – більш складний випадок. Він, так би мовити, не повномасштабний, а гібридний антисеміт. Бо, наприклад, із теплотою говорить про новопризначених ним губернаторів – Гольдштейна та Хінштейна. Це ж «свої» євреї, тобто хороші. А от ті – чужі, у-у-у…
Під час виступу Путіна на «прямій лінії» за його спиною була велика електронна мапа Росії. Протизаконна – з тимчасово окупованими територіями України. Інтерактивна – з центру, від Москви йшло в усі боки випромінювання якогось білого мороку. І коли під цією рухливою картою бачиш маленьку брехливу людину, що захопила таку велику владу, стає моторошно. Від точності образу – як просто зараз зло, концентроване в його словах, поширюється Росією й далі світом, шар за шаром. І чим довше він не буде зупинений, тим більш небезпечним і неадекватним стає. Ця путінська «пряма лінія» була 21-ю за ліком. Але вийшло так, що це не «очко» пітерського гопника. Це – перебір.
Олег Кудрін, Рига
Перше фото скріншот з відео
