11 Дослідники з Університету Барселони виявили одну з найвищих концентрацій морського сміття на рекордній глибині 5112 метрів у глибоководній западині Каліпсо – найглибшій точці Середземного моря.
Підводна експедиція виявляє масштаби забруднення
Середземне море відоме своїми блакитними водами та мальовничими пляжами. Проте під його поверхнею ховається інша реальність. Науковці задокументували значне накопичення сміття на дні моря.
Для дослідження вчені використали високотехнологічний пілотований підводний човен “Limiting Factor”. Він дозволив досягти дна траншеї Каліпсо. Експедиція виявила шокуючу картину забруднення у місці, яке вважалося недоторканим.
Усього на морському дні знайдено 167 об’єктів штучного походження. Це пластикові пакети, контейнери для їжі, стаканчики, мотузки, металеві бляшанки, скляні пляшки та паперові коробки. Такі знахідки підтверджують, що забруднення сягає навіть найвіддаленіших куточків моря.
Джерела та особливості забруднення
Сміття в глибоководній западині може походити з різних джерел. Частина відходів потрапляє туди з прибережних районів, переноситься морськими течіями. Інше сміття скидається безпосередньо з кораблів.
“Деякі легкі відходи, такі як пластик, надходять з узбережжя, звідки вони потрапляють до Глибини Каліпсо, що знаходиться всього за 60 км”, – пояснює професор Мікель Канальс, один з авторів дослідження. Він додає, що пластикові пакети можуть дрейфувати біля дна, доки не будуть поховані чи не розпадуться.
Дослідники виявили також докази навмисного скидання відходів.
“Ми знайшли докази того, що човни скидали мішки зі сміттям, про що свідчить нагромадження різних видів відходів, за яким слідувала майже прямолінійна борозна”, – зазначає професор.
Особливості западини Каліпсо сприяють накопиченню сміття. Вона має круті схили та плоске дно формою нирки розміром приблизно 20 на 5 кілометрів.
Природна пастка для відходів
Глибоководна западина Каліпсо розташована неподалік грецького узбережжя. Вона діє як природна пастка для відходів. Її структура та слабкі течії перешкоджають подальшому руху сміття.
Траншея ефективно “затримує” відходи, що потрапляють на дно. Течія на цій глибині складає лише близько двох сантиметрів на секунду. Це означає, що сміття, яке потрапило у западину, найімовірніше, залишиться там надовго.
“На жаль, що стосується Середземного моря, не буде помилкою сказати, що ‘жоден дюйм тут не є чистим’”, – підкреслює професор Канальс. Така ситуація склалася внаслідок особливостей регіону та людської діяльності.
Дослідження не є першим свідченням проблеми забруднення морського дна. Перші докази наявності сміття на морському дні з’явились ще в 1975 році в протоці Скагеррак у Північній Атлантиці.
Середземномор’я як епіцентр проблеми
Середземне море особливо вразливе до забруднення через свої географічні та соціально-економічні особливості. Воно є замкнутим морем з інтенсивним судноплавством та рибальством.
У 2021 році інше дослідження визначило Мессінську протоку як район з найвищою щільністю морського сміття у світі. Нинішнє відкриття підтверджує масштаб проблеми в регіоні.
“Середземне море – це замкнуте море, оточене людством, з інтенсивним морським рухом і широкою рибальською діяльністю”, – пояснює професор Канальс. Ця комбінація факторів робить Середземномор’я особливо вразливим до забруднення.
Результати дослідження опубліковані в журналі Marine Pollution Bulletin. Вони мають привернути увагу до проблеми, яка часто залишається непоміченою.
Заклик до дій
Науковці наголошують на необхідності термінових заходів для вирішення проблеми. Відкриття має підштовхнути до активніших дій щодо зменшення забруднення моря, особливо пластиком.
“Докази, отримані в результаті нашого дослідження, повинні активізувати глобальні зусилля, зокрема в Середземному морі, щодо зменшення скидання відходів, особливо пластику, в природне середовище і, зрештою, в море”, – закликає професор Канальс.
Підвищення обізнаності про стан морського дна – складне завдання. На відміну від пляжів чи узбережжя, дно океану залишається невидимим для більшості людей.
“Проблема існує, і вона має величезні масштаби, навіть якщо її не видно безпосередньо”, – підсумовує дослідник. “Ми не повинні про неї забувати”.
