13 Критичне скорочення популяцій великих падальників загрожує здоров’ю людей, сприяючи поширенню небезпечних зоонозів.
Близько 36% хребетних падальників нині перебувають під загрозою зникнення або демонструють скорочення чисельності. Особливо швидко зникають великі «обов’язкові падальники» — види, раціон яких майже повністю складається з мертвечини. Це, за словами професора Родольфо Дірзо, «створює простір для дрібних падальників, які самі є джерелами зоонозних захворювань». На відміну від великих видів, такі тварини, як щури й бездомні собаки, не здатні ефективно утилізувати великі обсяги падалі.
Уникнення таких тварин, як грифи чи гієни, через культурні та соціальні упередження лише погіршує ситуацію. Люди часто сприймають їх як небезпечних для худоби, поширюючи міфи про хвороби та шкоду, що підсилює їх винищення. «Існує упередження, що ці падальники – неприємні тварини, і що ми повинні позбутися їх», — зазначає Дірзо, наголошуючи на їхній реальній користі для екосистем.
Втрата таких хижаків може призвести до «ефекту екологічного доміно», як це вже відбулося в Індії. Знищення грифів там у 1990-х роках викликало зростання популяції диких собак і, відповідно, десятки тисяч смертей від сказу. Подібний приклад наведено з Ефіопії, де гієни утилізують до 200 тонн органічних відходів на рік, що знижує ризики інфекцій для людей та худоби.
Науковці попереджають: зникнення «функціональної групи» верхівкових хижаків загрожує руйнуванням біоекологічного балансу. Їхня роль у стримуванні патогенів є критично важливою, особливо в умовах зростаючого тиску антропоцену. «Ми починаємо розуміти, наскільки ми залежимо від кожного окремого виду», — резюмує Чінмай Сонаване.
Повернення до ефективної охорони середовища, боротьба з браконьєрством та перегляд ставлення до падальників — це кроки, що сприятимуть не лише збереженню біорізноманіття, а й зміцненню громадського здоров’я.
